9829

Прокажена з Единбурга: як виглядала успішна жінка 16 століття

Художники-криміналісти відтворили зовнішній вигляд двох середньовічних людей із шотландського міста Единбург. Одною з них була жінка, яка жила півтисячоліття тому й хворіла на проказу.

Ця робота — частина проєкту з реконструкції зовнішності 12 людей, похованих біля Единбурзького собору. Храм збудували на початку 12 століття, тоді ж біля нього з’явився перший цвинтар. Всього поблизу монастиря виявили п’ять кладовищ різних періодів. Їх почали розкопувати в 1980-х через проєкт будівництва трамваю, а людські залишки зберегли для подальших досліджень. Всього там знайшли 111 поховань. Багато скелетів збереглися дуже погано — реконструкторам довелося докласти значних зусиль, аби зібрати їх докупи.

Для реконструкції обличчя, череп ретельно вимірюють і фотографують із різних ракурсів. Об’єм і форму м’язів обличчя визначають за слідами зношування на кістках. М’які тканини реконструювати складніше, точно встановити їхню товщину вдається нечасто. Спеціалісти роблять припущення про це на основі іншої інформації, яку отримують із кісток: віку, способу життя, харчування, хвороб.

Одним із найбільш ранніх поховань біля монастиря була могила чоловіка віком 35–40 років, який жив у 12 столітті та, найімовірніше, був селянином. Археологам не вдалося знайти його нижню щелепу, тому на малюнку її прикрили бородою. Можливо, це був один із перших жителів Единбурга після його заснування на початку 12 століття.

Життя жінки, обличчя якої реконструювали, припало, за оцінками археологів, на середину 15 — початок 16 століття. Припускають, що вона була кравчинею і мала високий статус в гільдії кравців — поховання знайшли під підлогою собору поряд з вівтарем святої Анни. На момент смерті жінці було близько 40 років, і вона була хворою на проказу, якою заразилася уже в дорослому віці. «Під її правим оком видно було сліди уражень, це могло призвести до втрати можливості бачити цим оком», — каже спеціалістка з реконструкції облич Карен Флемінг.

В Європі проказа була вельми поширеною аж до кінця 16 століття. Ця хвороба супроводжується страшними на вигляд ураженнями шкіри, тому прокажених боялися. Для їхнього утримання та ізоляції будували спеціальні заклади — лепрозорії. Та цій жінці вдалося уникнути ув’язнення в одному з таких закладів. Можливо, допоміг високий статус.

Читайте далі про те, як хірурги 15 століття витягали стріли з обличчя.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter