183

5 травня 1981 року бойовики ІРА показали зразок радикального тюремного протесту — стали вмирати від голоду

За п’ять років до цього Велика Британія прирівняла ув’язнених членів Ірландської республіканської армії до карних злочинців. Раніше вони жили великими групами в окремих казармах, встановлювали свою ієрархію і правила, проводили паради з дерев’яними макетами зброї та лекції з тактики партизанської війни.

Тепер ірландців розвели по камерах. Вони мали працювати в майстернях і носити форму. Число відвідувань і продуктових посилок обмежувалося, організації й масові заходи заборонялися.

Активісти пручалися: замість форми носили ковдри, відмовлялися митися і бруднили стіни випорожненнями. Уряд «залізної леді» Маргарет Тетчер не поступався: в’язнів роками не випускали з камер, били й мили примусово.

У березні 1981 року Боббі Сендс, командир ІРА в тюрмі Мейз, оголосив голодування з вимогою повернути привілеї. Він відбував 14 років за зберігання зброї. Щоправда, той револьвер засвітився у перестрілці з поліцією, яка прибула на місце вибуху бомби в передмісті Белфаста.

Через 41 день після відмови від їжі Сендс був обраний депутатом парламенту Великої Британії від Північної Ірландії, через 64 впав у кому, через 66 днів — 5 травня — помер.

Аби про акцію частіше згадували в новинах, в’язні приєднувалися по одному з перервою в кілька днів. 10 з 23 учасників голодували до смерті. Протест завершився у жовтні, незабаром режим послабили.

Фото: Bobby Sands Trust / bobbysandstrust.com

Всі історії (168)