9680

Наркомани на районі: як расизм впливав на війну з наркотиками

Опіум, кокаїн та героїн у США в другій половині 19 століття вільно продавали й не вважали небезпечними. А вже через 100 років Штати саджали до в’язниць за наркотики найбільше своїх громадян і фінансували війну з наркотиками за кордоном. Розповідаємо, як расистські стереотипи формували американську наркополітику.

«Negro Cocaine Fiends»

Лікарі почали писати про небезпеку зловживання наркотиками наприкінці 19 століття. Точно сказати, скільки громадян США сиділо на наркотиках, складно — статистику не вели, але вживали всі групи населення. Проте обговорення проблеми майже одразу отримало расистський душок. Споживачів кокаїну у пресі почали зображати темношкірими, курців опіуму — китайцями, курців конопель — мексиканцями. Медичний тижневик The Medical News 1898 року розповідав про «кокаїнову звичку» темношкірих жителів Нового Орлеану. У редакторській колонці «Журналу американської медичної асоціації» (The Journal of the American Medical Association) — одного з провідних видань медиків США — 1900 року писали:

«Негри в деяких частинах Півдня стають залежними від нової форми пороку — “нюхання кокаїну”… Світ обходився без кокаїнового сп’яніння до цього, і його необхідність для негрів з Кентукі, навіть якби ними обмежилося, не можна розумно обґрунтувати. Це поганий прецедент, і хочеться сподіватися, що звичай не пошириться в інших місцях».

Історії в пресі ставали все страшнішими. Одною з найбільш показових була публікація у The New York Times з заголовком «Negro Cocaine ‘Fiends’ Are a New Menace» («Негри кокаїномани — нова загроза»). Автор описував, як у Північній Кароліні «кокаїновий ніґер» нібито вбив п’ятьох, витративши на кожного лише по одній кулі. А поліціянти південних штатів змушені були перейти на пістолети більшого калібру, бо менший на очманілих від порошку темношкірих не діяв. Вживання неграми кокаїну називали головною причиною зґвалтувань білих жінок у південних штатах. До цноти білих жінок апелювали й говорячи про китайців. Вони, мовляв, заманюють жінок до своїх опіумних курилень, де ті повністю втрачають моральне обличчя.

Зрештою 1914 року США прийняли Закон Гаррінгтона — перший нормативний акт, який на федеральному рівні обмежував продаж марихуани, кокаїну, героїну та морфію.

Ніксон і Рейган: війна з наркотиками

1960-ті для суспільства США видались неспокійним часом — хіпі, рух за громадянські права, протести проти війни у В’єтнамі. Все це дуже турбувало адміністрацію президента Ніксона, який переміг на виборах 1968 року. 1971 року він назвав зловживання наркотиками «ворогом номер 1» для американського суспільства, й оголосив їм війну.

Проте, як пізніше розповів радник Ніксона Джон Ерлікман, війну з наркотиками оголошували не для того, щоб боротися з наркотиками.

«У кампанії Ніксона 1968-го й у Білого Дому Ніксона після цього було два вороги: антивоєнні ліваки та чорні… Ми знали, що не можемо заборонити бути проти війни або бути чорним, але примусивши публіку асоціювати хіпі з марихуаною, а чорних — з героїном, і потім запровадивши за це тяжкі покарання, ми могли зруйнувати ці спільноти. Ми могли арештовувати їхніх лідерів, вриватися до їхніх домівок, розганяти їхні збори… Чи знали ми, що брешемо про наркотики? Звісно, знали».

Є думка, що Ерлікману не варто повністю довіряти — свого часу він відсидів півтора роки через Вотергейтський скандал і винуватив у цьому Ніксона. До того ж війна з наркотиками за Ніксона більше зосереджувалася на програмах реабілітації, а не арештах. Хоча розшифровки його розмов із членами адміністрації свідчать, що президент справді був тим ще расистом.

По-справжньому агресивною війна проти наркотиків стала за президентства Рейгана. В цей час на вулицях з’явився крек — кокаїн у формі кристалів. Він був дешевшим за звичайний кокаїн і швидко поширився в бідних афроамериканських та латиноамериканських районах. Епідемія креку сильно вдарила по цих спільнотах, але в медіа проблему роздули ще сильніше. Моральна паніка багато в чому нагадувала газетні статті початку століття.

Під шумок уряд Рейгана 1986 року збільшив покарання за зберігання та продаж креку. За новим законом, за зберігання 5 грамів креку давали мінімум 5 років ув’язнення — як за 500 грамів порошкового кокаїну. Кількість ув’язнених у тюрмах США за президентства Рейгана зросла вдвічі й продовжила зростати в 1990-х.

Читайте далі про те, як людство почало вживати наркотики.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter