18245

Спеціальна комісія Міністерства культури України розпочала ревізію мощей в печерах Києво-Печерської лаври. Сто років тому такі перевірки закінчилися допитами.

У жовтні 1918-го в Петроградській губернії нова світська влада брала на облік богослужбове майно Олександро-Свірського монастиря. Керуючий процесом чекіст Август Вагнер заявив, що у раці засновника монашої спільноти святого Олександра Свірського лежала воскова лялька. Церковники пояснили, що підміни немає, а перевіряючого ввело в оману чудове збереження мощей.

Радянська влада мала іншу точку зору. Новина про фальшивку облетіла газети. До 1920 року в присутності чиновників, лікарів, духівництва в РРФСР розкрили ще 63 раки. Часто процедура знімалася на кіно- або фотоплівку. Результати записували в протоколи, акти, звіти, публікували в журналі «Революція і церква».

Мощі Тихона Задонського оглянули і визнали нетлінними напередодні канонізації 1861 року. 1919-го під єпископською шапкою-митрою і пов’язками знайшли обкладений ватою крихкий череп. Шкіри і м’язів у нетлінних мощей не було. Замість тулуба — кістки тазу, вата і ганчір’я. Замість правої кисті — рукавичка з картоном і ватою. У муляжі лівої кисті — кілька кісток пальців. Ноги — зі зшитого нитками картону. Форму ступням надавали жіночий черевик із тканини, біла шовкова панчоха і туфля.

Під накидками, що покривали мощі Митрофана Воронезького, знайшли обтягнутий білою тканиною коричневий череп з темно-рудим волоссям. Радянські лікарі зробили висновок, що він має давніше походження, ніж інші кістки зі скрині, а волосся до нього приклеєне. Всередині черепа — вапно і попіл. Рука була зшита з парчі, всередині — вата і кістка. Контури тіла формувала чорна тканина, обшита рожевою шовковою стрічкою. Всередині — 15 хусток для покриття церковних посудин, вата, зола, половина тазової кістки.

З розкриття мощів Сергія Радонезького більшовики зробили пропагандистський фільм. Вміст раки описано так: «Напіврозвалений череп, у ньому пасмо русяво-рудого волосся, ретельно загорнуте в провощений папір недавнього походження; кістки, що розтиралися в порошок, вата, багато молі, личинок і метеликів, шматочки грубої сільської напівзотлілої тканини».

Серед решток Юліанії Новоторзької були суглоби пальців, хоча за переказами князь Юрій Святославич відрубав їй руки.

У раці Єфросинії Суздальської лежала лялька з тканини з фрагментами кісток.

«Коли ставлять солдата до казенної скрині, хіба він знає, що там лежить і скільки знаходиться грошей. Ні! Так і ми. Нас приставили до гробу, але що там було, ми не знали», — пояснив один з ченців на допиті.

Після ревізії рештки передавали до музеїв. Майже всі вони пізніше повернулися на місце.

Джерело фото: «Православие и мир» / pravmir.ru

Всі історії (167)