Римські легіонери в Китаї: пробуємо легенду на міцність

В середині 20 століття британський китаєзнавець, професор Оксфордського університету і місіонер-євангеліст Гомер Дабс висловив припущення, що ще в 1 столітті до нашої ери колишні римські легіонери жили та воювали в Китаї. Звучить божевільно, але легенда спливає досі, знаходить прихильників із безліччю аргументів. Чи може це бути правдою — розбирався WAS.

Суть гіпотези

У травні 53 року до н. е. в околицях міста Карри зіткнулися армії римського полководця Марка Ліцинія Красса і парфянського воєводи Сурени Міхрана. Попри чисельну перевагу, римляни були розгромлені. Втомлена від довгої дороги й спеки важка піхота не змогла протистояти тандему броньованої кавалерії та влучних кінних лучників. Відомо, що до 10 тисяч легіонерів потрапили в полон. За наказом царя Парфії Орода II всіх полонених відправили в Маргіану, де вони служили найманцями, працювали на різних промислах і намагалися облаштовувати свій побут. Згодом деякі римляни пішли ще східніше, де якимось чином вплуталися у війну народу хунну з імперією Хань, про що залишилися записи в китайських хроніках. Спробуємо зважити всі за і проти.

Римська монета Октавіана Августа (19 рік до н. е.), на якій зображений парфянський солдат, який повертає штандарти, захоплені в Каррах. Август вважав повернення штандартів політичною перемогою над Парфією. Фото: Sailko / CC BY 3.0

Які ваші докази?

  • Ймовірно, римляни та ханьці в середині 1 століття до н. е. знали про існування один одного, хоча стійких контактів між найпотужнішими державами Євразії не було. Уже в 1 столітті н. е. при імператорі Октавіані Августі в Рим прибуло китайське посольство, яке йшло туди чотири роки. Тоді ж з’явився постійний торговий шлях «із римлян в ханьці» через порти держав на території сучасних В’єтнаму і Таїланду.
  • 36 року до н. е. у Таласській долині військо імперії Хань обложило фортецю вождя Чжічжі-шаньюя з народу хунну. Ханьці взяли фортецю, але це інша історія. Нас цікавить епізод, описаний в «Історії ранньої Хань» поетом та історіографом Бань Гу: «Близько двохсот піхотинців, що вишикувалися по обидва боки від воріт, маршували в строю, влаштованому на зразок риб’ячої луски». Що могло нагадати китайцеві риб’ячу луску? Ну, звичайно, легендарна римська «черепаха» зі щитів. Кочівники хунну ніколи не використовували такої тактики, значить це точно були іноземці, нетутешні. І, найімовірніше, — римляни.
  • Крім того, Бань Гу описує саму фортецю Чжічжі-шаньюя як дуже потужну — із земляним валом, подвійним частоколом і сторожовими вежами. З чого б кочівникам вміти будувати такі фортифікації? Значить, це робив хтось інший. А опис фортеці дуже схожий на римський форт.
  • Журнал «Вісник стародавньої історії» за 1937 рік повідомляв, що в печері Кара-Камара на території сучасного Узбекистану було виявлено висічені написи грецькою і латиною. Серед іншого, там присутній рядок АР·LG, що його археологи розшифрували як Apollinaris Legio — XV легіон «Аполлінаріс». Відповідно, автором напису були римський легіонер із цього легіону.
  • 2007 року Journal of Human Genetics опублікував дослідження групи китайських вчених. Вони провели тести ДНК жителів села Ліцянь на півночі сучасного Китаю, біля самої межі пустелі Гобі. Ліцяньці вже багато поколінь відрізняються від сусідів елементами європеоїдної зовнішності. Вчені справді виявили у деяких із них сліди європейського походження.

Не все так просто

  • Почнемо з кінця. Згідно з висновками китайських генетиків, основна частина предків мешканців села Ліцянь цілком типова для Північного Китаю — ханьці, монголи, уйгури. В домішках європейської крові вони не бачать нічого дивного — торговці, ремісники та мандрівники з найрізноманітніших земель періодично бували на просторах імперії. Жодного прямого зв’язку з римлянами або стійкої ознаки великої групи європейських предків виявити не вдалося. Якщо такі ознаки й були, вони давно розчинилися у століттях.
  • 53 року до н. е. році, коли римляни програли битву при Каррах, XV легіон «Аполлінаріс» ще не існував. Легіон з такою назвою з’являється лише між 42 і 40 роками до н. е. Якщо вірити описаному бойовому шляху легіону, спочатку він воював в Європі та Юдеї, а в Парфії опинився тільки після 115 року. Пізніше — стояв у Вірменії та Каппадокії. Швидше за все, написи в тій печері дійсно залишили легіонери «Аполлінаріса», ось тільки до своїх колег, які потрапили в полон при Каррах, вони ніякого відношення не мали.
  • Історіограф Бань Гу не був очевидцем битви в Таласській долині. Він не був навіть її сучасником, бо жив століття по тому. Ця праця спиралася на записи його батька Бань Бяо, який теж народився тільки 3 року н. е.
  • Нарешті, всі докази контакту римських легіонерів із Китаєм в 1 столітті до н. е. непрямі. Ніяких археологічних знахідок або прямих вказівок на такий факт поки що не знайдено.
Римський легіон на гравюрі Марко Ленте, 1527 рік. Джерело: Музей мистецтв округу Лос-Анджелес

Питання без відповідей

Все, що ми можемо стверджувати відносно впевнено — кілька тисяч полонених римлян опинилися на сході Парфянського царства після 53 року до н. е. Їх подальша доля невідома. Не виключено, що опинившись далеко від рідної Італії без засобів до існування, деякі легіонери вирішили заробляти звичним воєнним ремеслом, але вже на найманій основі. І дійсно брали участь у місцевих війнах на службі у вождів різних племен. Це лише гіпотеза, яка виглядає логічно, але поки не підтверджена серйозними доказами й фактами. Істина десь поруч.

Читайте далі про таємницю зникнення Дев’ятого легіону

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter