Гроші Стародавнього Києва: як не стати жертвою валютного шахрайства

На вулиці 6527 рік (1019 нашої ери) на Київському престолі закріпився князь Ярослав, настали відносно спокійні часи. Ви увійшли у стольний град Київ, у вашій кишені кілька гривень та з десяток срібників. Треба випити, поїсти та походити по ринках. Але, щоб вас не пошили в дурні спритні київські ділки, треба відрізняти одні монети від інших.

Як і в усіх цивілізованих країнах того часу, ходовим платіжним металом було срібло. Платіжні засоби із золота зустрічалися вкрай рідко. Їх використовували для міжнародних фінансових операцій. Володимир Великий першим вирішив викарбувати власну монету, взявши за прототип дизайн візантійських солідів та ісламських диргемів. На аверсі монети вирішили зобразити Ісуса Христа, а на реверсі лико князя та напис «Владимир на столе», мовляв, Володимир при владі. Це рішення має здебільшого зовнішньополітичне значення. Своїх срібних копалень на Русі поки що немає. У народному обігу переважно була арабська монета.

Різана. 1–1,5 грами срібла
(із диргема Аббасидського Халіфату (786–809 роки)

1 різана — 1/50 гривні. За даними Руської Правди за 1 різану можна було скуштувати порцію риби для однієї людини. 30 різан штрафу мав заплатити недобросовісний сусід, що спокусився на сусідську гуску чи качку.

Аббасидський халіфат. Халіф Гарун ар-Рашид (786-809 рр.).Різана дирхема. Срібло, 2,96 гр. Стан XF-UNC (штемпельний блиск). Аббасидські дирхеми були платіжним засобом 9-11 століття. На Русі їх називали кунами. Джерело: Аукціонний Дім «Імперія», Москва

Ногата або куна.2–2,5 грами срібла
(Аббасидський Халіфат, куфічний диргем)

1 ногата — 1/20 гривні. Під час будівництва Софії Київської, княжі скарбничі доставили до Києва цілу бричку диргемів. Князь наказав давати кожному за день роботи на будівництві по ногаті, і кияни охоче йшли на платні громадські роботи. Трирічна корова цінилась у 15 ногат. За овечку або барана платили 1–2 ногати. Пізніше, у безмонетний період ногату стали називати куною, тобто частка шкірки куниці, за яку раніше давали 1 ногату.

монета Іраку (Аббасидський халіфат): Куфічний дирхем (Dirhem) – 803 (AH 187). Джерело: Монети Деми Юрія | Нумізматична колекція / dema.com.ua

Срібник.2,2–2,8 грами срібла
(срібники Володимира зі срібла арабських монет)

Срібники почали карбувати за правління Володимира Великого. Традицію карбування перейняли його діти, Святополк та Ярослав. Срібників було небагато, вони виконували більше сувенірну та статусну функцію, ніж платіжну. Найчастіше їх могли мати наближені до князя люди. У випадку фінансової скрути, срібник можна було обміняти у місцевих на десяток ногат та кілька різан. Цих грошей мало вистачити щоб добряче погуляти, наїстись досхочу та напитись, купити якийсь повсякденний одяг чи обміняти у грецьких ювелірів на біжутерію.

Срібник Володимира Великого. Джерело: Информарус

Гривна.140–164 грами срібла

«Київська гривна» мала шестикутну форму та могла бути різної ваги. Приблизно її вага становила 163 грами, відповідно до візантійської літри. За три гривні можна було у княжій конюшні придбати хорошого коня. Доплативши ще дві гривні — купити добрий меч, щит, та збрую для коня, або просто гульбенити декілька тижнів у місцевих кабаках.

1 Гривня, Київська Русь, 862-1240 роки, срібло. Джерело: CoinsHome.net

Шийна гривна.150–400 грами срібла

Ювелірний виріб зі срібного дроту. До її вартості було додано вартість роботи ювеліра. Шийна гривня — не лише прикраса, а й статусний платіжний засіб, яким розраховувались в особливих ситуаціях. Якщо ви не княжий дружинник, або не родич дружинника, то такої гривні у вас, скоріш за все, немає. Використовувалась під час проведення важливих фінансових операцій: застава, купівля-продаж сільськогосподарських угідь.

Проте золоті шийні гривні виконували переважно естетичну функцію. Їх носили як прикрасу, яка підкреслювала високе положення в суспільстві.

Шийна гривня, 12-13 століття. Фото: shakko / CC BY-SA 3.0

З другої половини 11 – початку 12 століття на Русі починається безмонетний період. Конкретні причини достеменно невідомі. Серед гіпотез: занепад Арабського халіфату, як основного постачальника срібних монет; початок війн із німецькими лицарськими орденами та занепад торгівлі з Європою; витрата цінного срібла на данину для Монгольської імперії. Основою ринкових відносин на Русі стає натуральний обмін. При великих фінансових операціях — великим рогатим скотом або тими ж гривнями, а взагалі — хутром, сукном, біжутерією, предметами побутового вжитку, споживчими товарами.

Карбувати монети знов почнуть лише у 14 столітті за правління великого князя литовського Ольгерда.

Читайте далі, що писали у давньоруському месенджері.

Автор: Віталій Бондаренко

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter