Штурм Акри. Так християни втратили владу над Святою Землею

Наприкінці 11 століття, нібито для захисту від мусульман християнської святині Гробу Господнього в Єрусалимі, на східне узбережжя Середземного моря прийшли хрестоносці. Релігія дала привід. Причини вторгнення, як завжди, були пов’язані з грошима і владою.

На піку могутності халіфат підійшов до кордону Франції в Піренейських горах. Берберські пірати терзали судноплавство. Арабські гарнізони стояли на Криті, Сардинії та Сицилії, погрожуючи італійським державам і папського Риму. Контролюючи морські ворота з Азії в Європу — Триполі, Бейрут, Олександрію, Акру, — мусульмани роздували ціни та вичавлювали з бізнесу конкурентів-християн.

Ватикан, торгові держави Генуя і Венеція в боротьбі за розширення зони впливу направили на Схід енергію тисяч бідних лицарів, які не знаходили собі гідного застосування і заробітку в Європі. 1099 року Акра (тепер це Акко в Ізраїлі) стала їхнім форпостом, столицею Єрусалимського королівства хрестоносців. Коли через два століття Акра повернулася до мусульман, це стало знаком кінця християнської експансії на Близькому Сході.

До початку 1290-го Єрусалимське королівство перебувало у відносному мирі з ісламським світом. Однак у серпні папські найманці з Ломбардії розграбували кілька арабських поселень в околицях Акри. На захист мусульман, що жили під владою хрестоносців, піднявся Мамлюкський султанат, що правив Єгиптом і Сирією. Лідер мамелюків султан Калаун поклявся не заспокоюватися, доки в Акрі залишається хоч один франк. Виконувати клятву довелося його синові Галілю аль-Ашрафу.

Навесні 1291 року Галіль зібрав велику армію («сто тисяч») зі значним арсеналом облогових машин. Усередині Акри йому протистоять 10–20 тисяч захисників: воїни кількох лицарських орденів, європейські найманці, городяни. Командування обороною взяв на себе великий магістр ордена тамплієрів Гійом де Боже.

Хоча фортеця отримала підкріплення з Візантії та Кіпру, а галери доставляли в порт продукти та прісну воду, хрестоносці протрималися лише 42 дні.

Прорив мамелюків був видовищним. 18 травня сапери халіфату на складній системі щогл і лебідок піднімають щити з волових шкір й закривають від дощу арбалетних болтів солдат, що йдуть на штурм. Під цим прикриттям мамлюкська піхота засипає рів і підходить впритул до фортеці. Під час відбиття цієї атаки стрілою убитий Гійом де Боже. Дізнавшись про це, частина гарнізону кидає позиції на стіні. Через зроблений каменометними машинами пролом мамлюки входять в Акру.

У місті триває різанина, в порту палають галери, залишки гарнізону і жителі пробиваються до кораблів. Оборону тримає один тільки Тампль, цитадель ордена тамплієрів. Лицарі встигають через таємний прохід винести казну ордена, але в кінці травня впав і Тампль.

Цитадель Акко була побудована на руїнах фортеці-монастиря Госпітальєрів правителем Акко Дагір аль-Омаром в 1750 році. Фото: Liorca / CC BY-SA 4.0

Слідом за столицею Єрусалимського королівства мамлюки беруть Тир, Бейрут, Сідон. Християни масово евакуюються до Європи.

Галіль аль-Ашраф організував в Дамаску тріумфальну ходу з колоною полонених хрестоносців. До Каїра з Акри привезли ворота церкви Святого Андрія, їх використають при будівництві мечеті.

1303 року мамлюки візьмуть в облогу та зруйнують останню фортецю тамплієрів на острові Руад біля берегів Сирії. До початку 20 століття європейці на цих землях будуть лише туристами.

ЧИТАЙТЕ ДАЛІ, ЧОМУ ІСЛАМ ПЕРЕМІГ АЛКОГОЛІЗМ.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter