Загибель Альбера Камю: до чого тут КДБ?

4 січня 1960 року видатний франко-алжирський письменник Альбер Камю загинув у ДТП. Вважалося, що смерть 46-річного нобелівського лауреата — трагічна випадковість. Однак тепер з’являється все більше свідчень, що аварію могли влаштувати «закордонні спеціалісти» з КДБ СРСР.

2019 року у Франції вийшла друком книжка «Смерть Камю», автор якої італійський письменник Джованні Кателлі провів власне розслідування загибелі легендарного анархіста, гуманіста й критика тоталітаризму. Кателлі не лише стверджує, що Камю вбили радянські спецслужбісти, але й що зроблено це було не без допомоги французької розвідки.

Історичний контекст: 1956 року Альбер Камю підтримав Угорську революцію й нещадно критикував Радянський Союз за криваве придушення виступу угорських громадян проти тоталітарної комуністичної влади. 1957 року письменник отримав Нобелівську премію з літератури. На початку 1959 року до влади у Франції прийшов Шарль де Голль, який ставився критично до домінування США й хотів бачити Європу глобальною третьою силою, окрім Штатів і СРСР. Для цього він планував піти на розрядку в стосунках із Радянським Союзом, говорячи про «Європу від Атлантики до Уралу».

Альбер Камю, 1957 рік. Фото: Library of Congress

В день трагедії Камю виїхав із Парижа на відпочинок. За кермом шикарної Facel Vega FV3B був приятель письменника, 43-річний Мішель Галлімар. Якоїсь миті водій втратив контроль над автівкою й вона на великій швидкості врізалася в дерево. Камю помер на місці, Галлімар — через кілька днів.

Ще в 1970-х біографи Камю підкреслювали, що експерти, які вивчали обставини аварії, були здивовані тим, що вона сталася на довгому прямому відрізку широкої дороги, на якій було дуже мало машин. Вважалося, що це могло бути викликано проколом шини чи раптовою поламкою осі.

Кателлі у своєму розслідуванні відштовхувався від слів зі щоденника чеського поета й перекладача Яна Забрана. 1980 року Забран занотував: обізнана людина з гарними зв’язками розповіла йому, що в загибелі Камю винний Комітет державної безпеки СРСР. «Вони прилаштували до шини пристрій, який проштрикнув її, коли автівка їхала з великою швидкістю», — уточнював чеський письменник.

За словами Забрана, злочинний наказ віддав радянський державний діяч Дмитро Шепілов, який до лютого 1957-го очолював міністерство закордонних справ Союзу. Нібито це було розплата за антирадянську статтю Камю, надруковану в березні 1957 року. Спецслужби готували замах три роки. «Зрештою їм це вдалося, ще й таким чином, що донині всі думали, що Камю загинув через звичайну автомобільну аварію», — писав Забран.

Люди біля задньої частини розірваного автомобіля, в якому розбився Альбер Камю 4 січня 1960 року біля міста Санс. Камю загинув на місці, Мішель Галлімар, його дружина та їхня маленька донька, що також їхали в машині, зазнали серйозних травм. Фото: AP Photo / Jean Jacques Levy / EastNews

Кателлі витратив роки, щоб перевірити версію чеського поета. Він спілкувався з дружиною Забрана Марією, досліджував вплив і можливості КДБ у Франції, а також звернув увагу на свідчення контроверсійного французького адвоката Жака Вержеса. Італійський адвокат Джуліано Спаццалі розповів авторові книги про свою бесіду з Вержесом, в якій той заявив, що «аварію було інсценовано», а Камю вбив КДБ за підтримки французької розвідки.

Джованні Кателлі підкреслює, що відверта критика злочинів СРСР із боку Альбера Камю заважала покращенню стосунків Франції з радянським режимом. Нобелівський лауреат нагадував французькому народу «про жорстокий імперіалізм СРСР». На переконання італійського автора, і французький, і радянський уряди сильно виграли завдяки тому, що вдалося закрити рота такому критику, як Камю. Точку зору Кателлі підтримує американський письменник і сценарист Пол Остер.

«Жахливий висновок, але після перетравлення доказів, які нам надав Кателлі, стає важко не погодитися з ним. Тож “автомобільну катастрофу” тепер має бути перекладено до іншої шухляди як “політичне вбивство” — Альбера Камю змусили замовкнути, коли йому було 46 років», — говорить Остер в передмові до книжки «Смерть Камю».

Однак аргументи Кателлі змогли переконати далеко не всіх. Деякі представники академічної спільноти скептично ставляться до такої версії подій, сумніваючись у надійності свідчень ненависника комуністичного режиму Забрана й неоднозначного та скандального Вержеса. Особливий скепсис викликає твердження про причетність до загибелі Камю французьких спецслужб: такі їхні дії, швидше за все, мав санкціонувати де Голль, який сам був письменником і дуже поважав французьких інтелектуалів — навіть тих, з якими розходився у поглядах.

Втім, автор сподівається, що його книга як мінімум приверне увагу до смерті Альбера Камю, дозволивши краще розібратися в цій трагічній історії.

Далі читайте про Богдана Сташинського — радянського агента й убивцю Бандери.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter