5551

Справжня Мулан з племені сяньбі. Красива легенда може мати реальне підґрунтя

Стародавня китайська легенда про молоду воїтельку Мулан може мати реальну основу: в монгольських степах науковці знайшли свідоцтва існування в давнину загадкових вершниць, озброєних луками.

Найбільш ранній варіант легенди зустрічаємо в «Баладі про Мулань», вперше записаній у 6 столітті нашої ери. Там оповідається про Хуа Мулань — дівчину, яка в неспокійні часи зайняла місце старого батька в армії царства Тоба і 12 років блискуче воювала проти ворогів династії. Потім, відмовившись від нагород, — повернулася у родове гніздо, але все-таки відкрила свій секрет бойовим побратимам, чим немало їх шокувала.

Зображення Мулань, 18 ст. National Palace Museum, Taipei

Красива історія дівчини-воїна ще 1998-го надихнула компанію Disney на створення мультфільму «Мулан», успіх якого посприяв зйомкам однойменного кінофільму. Втім, досі ніхто всерйоз не вважав, що у давнину в Східній Азії могли існувати справжні войовниці. Але, схоже, таки існували.

Антропологиня з Університету штату Каліфорнія Крістін Лі повідомляє про відкриття поховань воїтельок на китайських і монгольських територіях, що знаходяться на північ від Великого Китайського муру. Понад 1800 років тому давньомонгольські племена сяньбі почали володарювати в цих землях, витіснивши народ хунну.

За словами дослідниці, їй були відомі численні розповіді й перекази про жінок-воїнів у Східній Азії, включно із середньовічними записами часів монгольського панування, в яких йшлося про могутніх королев та їхні армії.

«Я думала: якщо є всі ці історії, то чому ніхто ніколи не знайшов цих жінок? Це лише тому, що ніхто не шукав. Я вирішила, що настав час пошукати», — розповідає Лі.

За роки досліджень, вона зібрала чимало даних із Китаю та Монголії. Тепер вчена разом із колегою Ягайрою Гонзалез вирішила повторно обстежити скелети із 29 поховань.

Три скелети належали жінкам сяньбі, дві з яких потенційно могли бути войовницями. Таких висновків дослідниці дійшли, вивчивши сліди на кістках у місцях, де кріпилися м’язи. Чим більшими були м’язи — тим більші мають бути відмітини на кістках. Патерни слідів на двох скелетах засвідчили, що ці жінки активно навантажували м’язи, які зазвичай особливо розвинені у вершників. Також вдалося знайти ознаки того, що жінки, ймовірно, багато стріляли з лука.

Два скелети з монгольского кургану. Зліва — останки жінки, яка, ймовірно, їздила верхи й практикувала стрільбу з лука. Фото: Christine Lee / Cal State LA

«Це невелика вибірка — лише 29 поховань, — але вже маємо дві підхожі жінки. Це насправді немало», — зазначає Лі. На її думку, поява таких жінок може бути пов’язана з політичною нестабільністю і спалахами насильства протягом кількасот років після занепаду династії Хань на початку 3 століття нашої ери.

Пізніше, близько 1,5 тисяч років тому, племена сяньбі в цих місцях були витіснені тюрками. На відміну від двох скелетів войовниць сяньбі, останки жодної з жінок тюркських племен не містять свідчень вправляння з луком, і лише мінімальні ознаки верхової їзди.

Однак на кістках воїтельок не вдалося знайти слідів бойових поранень. Це може пояснюватися належністю цих жінок до племінної еліти — їхні кістки знайшли у великих курганах. Професорка припускає, що в ті часи правляча верхівка не брала участі в рукопашних боях.

Читайте далі про суворих войовниць західної Євразії — амазонок.

Автор: Олексій Петюх, науковий журналіст

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter