90

19 січня 1943 року завершувалася найбільша битва Другої світової війни на Новій Гвінеї. Австралійці не дали японській армії пробитися з північно-східного узбережжя острова до єдиного міста Порт-Морсбі на південному.

Битва йшла за 160-кілометрову Кокодську стежку, що кружляє через джунглі, бурхливі річки та гори з максимальною висотою підйому в 2100 метрів (для порівняння, Говерла — 2061 м). Складний рельєф, густа рослинність, висока вологість, комахи, інфекції… Можливо, це було найскладніше поле бою на планеті.

Японці втратили там понад 2000 людей. Більшість вбили хвороби й голод (відомі випадки, коли самураї їли тіла супротивників). Загинули також 650 австралійців. Їхні втрати були б набагато вищими, якби не допомога папуасів

Fuzzy Wuzzy ( «пухнастики») — так за курчаве волосся англійські солдати в 19 сторіччі охрестили воїнів Судану. Fuzzy Wuzzy Angels — так австралійці в 20-м сторіччі називали місцевих носіїв. Вони тягли в гори припаси та несли назад до моря поранених.

Всупереч своїй репутації головорізів, папуаси виявляли під час евакуації дивовижне терпіння й обережність — це відзначають усі врятовані ними бійці. Не зафіксований жодний випадок, коли б Fuzzy Wuzzy Angels кинули пораненого, навіть під обстрілом або під час тайфуну.

Останній з них, 92-річний Хавала Лаула, помер у грудні 2017 року в своєму селищі на Кокодській стежці.

Всі історії (167)