4965

Рятівна люлька: тютюнова клізма як засіб реанімації втоплеників

1746 року один англієць намагався врятувати свою дружину, яка захлинулася і не подавала ознак життя. Повз них проходив моряк і він підказав що треба робити. За його порадою, чоловік засунув до анального отвору дружини мундштук моряцької люльки, огорнув продірявленим папером чашу люльки та «сильно дмухнув» у неї.

Все закінчилося добре — дружина опритомніла.

Документальне свідчення, в якому описувався цей щасливий випадок, згадує відповідну пораду англійського лікаря Річарда Міда. Справді, 1845 року він рекомендував тютюнову клізму як засіб реанімації при утопленні. Мід так повертав до життя жертв занурювальної терапії — бувало, що пацієнт захлинався під час процедур.

Книжкова ілюстрація тютюнової димової клізми, 1776 рік

Аналогічно в Нідерландах лікували людей, які падали до численних у цій країні каналів. Медицина 18 століття вважала, що клізма тютюновим димом діє як непрямий стимулятор дихальної системи. Так само робили індіанці Північної Америки — саме вони першими почали робити тютюнові клізми.

Європейські лікарі ще з 17 століття використовували тютюн для зігрівання і «осушення» тіла людини. Вважалося, що це допомагає відновлювати гармонію чотирьох тілесних рідин.

Практика ректальних інгаляцій тютюновим димом набула максимального поширення в Європі в другій половині 18 століття. Так лікували кишкову непрохідність, запори та навіть конвульсії. Але головним чином, звісно, — рятували потопаючих. В 1780-х роках Королівське Гуманне товариство вздовж річки Темзи навіть розмістило спеціальні набори для реанімації, до яких входили тютюнові клізми зі спеціальними трубками.

 

Реанімаційний набір з тютюновою клізмою, початок 19 століття. Фото: Wellcome Images / CC By SA 4.0

До початку 19 століття ректальне введення диму стало типовим способом рятувати життя, як і штучне дихання. Існували навіть віршики-інструкції, в яких описувалося, як треба робити реанімацію втопленику.

Тютюнова клізма, дихання, кровопускання,
Тримай в теплі та три допоки не поможе.
За те, що робиш ти не відчувай страждання,
Самому ж бо колись добро вернутись може.

Відходити від використання димових клізм стали в першій половині 19 століття — після того, як почали розуміти шкідливість тютюнопаління. 1811 року Бенджамін Броді під час експерименту на тваринах продемонстрував токсичність нікотину — основної діючої речовини тютюнового диму.

Будь ласка, не намагайтеся врятувати когось описаними вище способами. Сучасна медицина знає два основних способи реанімації втоплеників:

1) штучна вентиляція легень способом «рот в рот» або «рот у ніс»;

2) непрямий масаж серця — 30 масажних поштовхів на грудну клітину на 2 вдування. Реанімаційні заходи припиняються, якщо за пів години немає жодного покращення стану постраждалого.

Читайте посібник для батьків про жахи мастурбації.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter