319

Українські заробітчани ще п’ятсот років тому вважалися добрими фахівцями в Османській імперії. Авторка історичних романів Олександра Шутко знайшла інформацію про це у реєстрі майстрів палацу Топкапи у Стамбулі за 1545 рік. У документах вказані імена ремісників, національність та платня. Здебільшого це були полонені боснійці, албанці, грузини, греки, німці, французи, поляки та українці.

1545 року імперію за допомогою дружини Хюррем-Роксолани керував султан Сулейман Пишний. Серед належних їм 776 майстрів були 23 українці: ткачі, кушніри, ювеліри, ковалі. Усі вони, окрім одного зброяра Івана, потурчилися та взяли місцеві імена. Найбільше серед українців стало Юсуфів (аналог Йосипа). Також — Муради, Хасани, Рустеми, Гайдари.

Палацові ремісники були рабами, але султан їм платив і, зазвичай, через 5–10 років роботи дарував волю. 1545 року найбільше заробляв бляхар Мустафа-челебі бін Кемаль — 35 акче (близько $ 105) на день. Кушнір українець Хасан щоденно отримував 20,5 акче ($ 61,5). У середньому українські майстри заробляли на день 8–14 акче ($ 24–42).

У пізніших реєстрах 17 століття перестали згадувати національність майстрів. Вказано лише, що вони були «рабами Аллаха», тобто полоненими. У 18 столітті в палаці працювали вже тільки місцеві мусульмани.

Всі історії (167)