Посмертні тортури: вчені встановили, ким був беззубий вампір із Коннектикута

Односельці викопали його останки й поклали череп на грудну клітину, а кінцівки — хрест-навхрест знизу. Потім цю інсталяцію в стилі «Веселого Роджера» знову поховали — в кам’яній могилі, зробивши на домовині помітку «JB 55». Люди вважали його вампіром, що переслідував жителів селища, і боролися зі злом, як уміли.

Майже 200 років по тому, наприкінці 20 століття, цю могилу на старовинному кладовищі в штаті Коннектикут розкопали археологи. А вже 2019 року за допомогою досліджень ДНК вчені-криміналісти змогли встановити особу загадкового «вампіра».

Співставлення генетичного матеріалу скелета з генеалогічною базою даних дозволило ідентифікувати цю людину як Джона Барбера. Землероба складної долі, який все життя тяжко працював, страждав від артриту й помер від туберкульозу. При чому хвороба була такою гострою, що лишила сліди на ребрах. Ймовірно, смерть його виглядала настільки страшно, що рідні й близькі запідозрили в ньому вампіра. Це дивно — за життя чолов’яга втратив більшу частину зубів.

В цього «вампіра» не було навіть передніх зубів. Фото: Tech. Sgt. Robert M. Trujillo / U.S. Air Force

Туберкульоз руйнує тканини легень, викликаючи кровохаркання. Через це у хворих нерідко шкіра стає блідою, а в кутах рота можуть залишатися сліди крові. Також хвороба сушить ясна, через що зуби здаються значно більшими. В ті часи серед простолюду такі симптоми легко могли викликати підозри у «вампіризмі» жертви страшного захворювання.

Після смерті тіла «вампірів» відкопували й перевіряли на присутність «ознак життя»: довгі нігті, волосся, здуття живота чи рідину, що витікає з рота. Нині відомо, що подібні речі є звичайною частиною природного процесу розкладання людського тіла. Тож люди, як правило, знаходили підтвердження вампіризму.

Серця «вампірів» заведено було виймати й спалювати. Але серце Джона Барбера, на момент викопування, вже розклалося. Тому з його останків і влаштували пародію на «Веселого Роджера» — це мало захистити наляканих людей від кровожерливої нечисті.

Віра в існування мерців, які виходять, аби шкодити людям чи нападати на них, була поширеною в усьому світі. Саме слово «вампір» стало популярним в Європі на початку 18 століття, після масової істерії в закутнях Австрійської імперії. Тоді в багатьох сербських поселеннях люди часто викопували й калічили тіла мерців. Закінчилося це забороною влади на «ексгумацію».

Вампірофобія дійшла аж до англійських колоній в Америці. Так, жителі Нової Англії у 18 столітті нерідко викопували тіла своїх близьких, особливо — померлих від туберкульозу. Останній відомий такий випадок стався в Ексетері 1892 року: батько й сімейний лікар 19-річної Мерсі Браун витягли її тіло з могили, вийняли серце й спалили його.
Це був звичайний спосіб знищити «вампіра». В інших традиціях в серце підозрюваному трупу встромляли осиковий кіл, відрубали голову або спалювали все тіло. Коли люди вважали, що існує небезпека, що хтось стане вампіром, то після смерті його ховали обличчям донизу, запихали до рота цеглину чи каменюку, або перерізали сухожилля під колінами.

Читайте далі про те, навіщо в Європі їли мумій.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter