Венеційська республіка проти геїв
У 15 столітті Найсвітліша Венеційська республіка визнала гомосексуалізм важливою проблемою. По-перше, геїв в місті стало більше — Флоренція поширювала ренесансну моду всією Італією. По-друге, після епідемії чуми венецанці стали навсправжки боятися божих репресій за гріхи. По-третє, відчувалися проблеми з відтворенням населення, тому засуджувався навіть анальний секс з дружиною.
Розслідування та покарання содомії передали від Нічної поліції до могутньої Раді десяти, яка відала внутрішньою безпекою та зовнішньою розвідкою.
І ось які заходи були вжиті.
- Активних гомосексуалів спалювали на площі. Відбулося кілька сотень публічних страт.
- Пасивні гомосексуали вважалися в певному сенсі жертвами й, співпрацюючи зі слідством, могли пом’якшити покарання — отримати батогів чи втратити ніс.
- Двоє слідчих в кожному приході виявляли підозрюваних у збоченнях. За точні доноси щедро нагороджували.
- Лікарі й цирульники, які виконували їхню роль, мали повідомляти владу про кожне звернення до них щодо травмованого ануса. Кожне розслідувалося.
- Школи гімнастики, пластики й музики мали працювати лише в людних центральних районах, закриватися з настанням темряви, не мати кімнат для індивідуальних занять.
- Цукерням, які вважалися популярним місцем зустрічей геїв, рекомендували обслуговування в форматі фаст-фуду: з’їв і відразу вийшов.
- Ченцям жебручих орденів заборонили публічне оголення.
- Усе венеційські кораблі були визнані територією Республіки, тож гомосексуальний секс у морі карався так само суворо, як на суші.
А ось якими були результати.
- Взагалі не допомогло.
На обкладинці — скульптурна група «Дедал і Ікар», створена Антоніо Канова для венеційського патриція Пізано. Згідно з міфом, вони були батьком і сином. Фото: Ethan Doyle White / CC BY-SA 4.0