Весна 1943 — єврейське повстання у Варшаві. Чому не в Києві?

9 квітня 1943 року загони СС і поліції почали операцію з ліквідації Варшавського гетто. Жителі мали вирушити в м’ясорубку таборів смерті, але прямо біля воріт вони зустріли ворогів кулями, градом саморобних гранат і пляшок із запалювальною сумішшю. Карателі використовували авіацію та артилерію, але в безвихідній ситуації повсталі протрималися майже місяць. Окремі групи підпільників билися з нацистами все літо 1943 року.

Чому сотні тисяч людей від Києва і Вільнюса до Кракова та Любліна покірно йшли на вірну смерть або рятувалися втечею, а Варшавське гетто зустріло свою загибель в боротьбі? Пояснює Кирило Данильченко.

Економіка

Це найбільша громада в Польщі. 350 тисяч варшавських євреїв і ще близько 100 тисяч з навколишніх громад мали масу нерухомості, підприємств, мільйони злотих заощаджень. Після переселення в гетто їх квартири роздавали сім’ям колабораціоністів. Готівка здавалася до кредитних центрів під розписку. Залишити при собі дозволялося не більш 2 тисяч злотих.

Всередині гетто працювали швейні фабрики, столярні майстерні, фабрика щіток і бюро ритуальних послуг. Там оберталися мільйони, а люди по 12–13 годин працювали за дві тарілки баланди й 150 злотих на місяць.

Нацистам, по-перше, потрібен був час, щоб прийняти та освоїти конфісковані кошти. По-друге, громада кожен день генерувала прибуток — і поспішати з ліквідацією не хотілося. У жодній іншій країні Європи на той час євреї не були так вбудовані в економіку. Це подарувало варшавським євреям час і шанс підготуватися до опору.

Швейна майстерня у Варшавському гетто. Фото: Bundesarchiv, Bild 101I-134-0769-33 / Knobloch, Ludwig / CC-BY-SA 3.0
Столярна майстерня у Варшавському гетто. Фото: Bundesarchiv, Bild 101I-134-0769-29A / Knobloch, Ludwig / CC-BY-SA 3.0

Розуміння ситуації

Операції німців із «остаточного розв’язання єврейського питання» проводилися під прикриттям переселення, карантину або спорудження підприємств. Людей, яких відправляли на смерть, заспокоювали, видаючи сухий пайок: по три буханки хліба та банку мармеладу.

Однак всередині Варшавського гетто діяла група «Онега Шаббат», яка документувала злочини нацистів. Працювали комуністичні агітатори, які знали й повідомляли іншим, що в’їзд євреїв до Райху заборонений, що замість праці на благо Німеччини вивезених очікує смерть. Розклеювалися листівки.

На 4 км² гетто проживали тоді 450 тисяч чоловік, часто по 10 чоловік у кімнаті. Чутки про масові вбивства поширювалися, як лісова пожежа. «Звіт Грояновського» пішов на Захід 1942 року. У липні того ж року, отримавши припис на відбір працездатних євреїв, наклав на себе руки голова самоврядування гетто Адам Черняков — вже тоді перспектива була зрозумілою.

Попри це, до початку повстання німцям вдалося вивезти з Варшави до табору смерті Треблінка понад 300 тисяч чоловік.

Вантажівки для транспортування людей на роботи за межі гетто. Варшава, вулиця Гржибовська, 1941 рік. Фото: Bundesarchiv, Bild 101I-134-0766-20 / Knobloch, Ludwig / CC-BY-SA 3.0

Чорний ринок

«Дикі люди» без документів, що ховалися від розстрілів у підвалах, продавали сімейні коштовності, щоб купити хліба. Власники похоронних бюро, які одержували субсидії від окупаційної влади, замовляли з зовнішнього світу шоколад, кошерну їжу і вино. Поліційні чини були не проти подарувати своїм коханкам баночку кави й покурити сигару в кабаре.

Все це породило гігантський чорний ринок з оборотом в 9–10 мільйонів злотих на місяць і витонченими способами контрабанди товарів через 3,5-метровий паркан. Назовні йшли саморобні ложки, светри, шкіряні ремені, мило, іграшки. Всередину — зерно для підпільних пекарень, дефіцитні продукти, газети.

Так було налагоджено шляхи постачання зброї: револьверів, розібраних гвинтівок, боєприпасів, гранат. Польські підпільники примудрилися доправити до гетто два станкових і півтора десятка ручних кулеметів. У підпільних майстернях робили міни та вибухівку.

Єврейський ринок у Варшавському гетто, 1940 рік. Фото: Bundesarchiv, Bild 183-L13341 / CC-BY-SA 3.0

Організація

Партії правих і лівих сіоністів були представлені серед повсталих бойовими крильми своїх організацій: «Антифашистським блоком» і «Єврейською бойово. організацією». Євреї з бойовим досвідом і євреї-офіцери створили «Єврейський військовий союз». Ідею збройного опору підтримали навіть ортодокси на чолі з рабином Менахемом Замбою.

Ніде більше в єврейських гетто праві, ліві та центристи не об’єднувалися під єдиним керівництвом. Ніде більше люди різних поглядів і соціальних верств не працювали й не билися разом.

Польовий командир повстанців Павло Френкель у своїй програмній промові сказав: «Так, ми йдемо на загибель, але школярі майбутньої єврейської держави читатимуть про нас у підручниках історії». Так і сталося. Гетто було стерто з лиця землі, але показало приклад. Польські підпільники, що допомагали євреям, надихнулися і прийшли до власного хреста під час Варшавського повстання 1944 року. Через роки герої опору передають нам: здаватися не можна.

Читайте далі про суперечки навколо військових злочинів фінських добровольців СС.

На обкладинці: придушення повстання у Варшавському гетто, травень 1943 рік. Фото: Jürgen Stroop / National Archives and Records Administration

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter