Ісус і його брат Ісукірі. Звідки в Японії могила Христа?

Окрім порожнього Гробу Господнього в світі існує немало могил, де нібито лежать рештки Ісуса Христа: Рен-ле-Шато на півдні Франції, Талпійот в Старому Єрусалимі, Роза-Бал у Кашмірі. Довкола кожної з них конспірологи активно будують свої теорії. Але про «могилу Ісуса» в Японії згадують нечасто. WAS розповідає її історію.

1549 року на португальських кораблях до Японії прибули перші християнські місіонери — це були єзуїти. А вже наприкінці 16 століття в країні мешкали до 300 тисяч християн — переважно японців, серед яких були й магнати-даймьо (великоімениті). Після об’єднання Японії 1603 року під владою сьоґуна з династії Токуґава, християни зазнали переслідувань. Сама країна з 1639-го остаточно ізолювалася від світу — розвиток християнства в Японії обірвався на два століття.

У другій половині 19 століття імператор Мейдзі ліквідував сьоґунат, почав активну модернізацію і проводив політику відкритості до світу. До Японії знову стали прибувати християнські місіонери. Місцеві послідовники незрідка розуміли їхнє вчення аж надто оригінально: виникали нові релігійні течії, де християнство своєрідно поєднувалося з місцевими традиціями.

Нецке, що зображує Христа. 17 століття, Японія. Джерело: Wikimedia Commons / PHGCOM / Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported

Засновником одного такого вчення під назвою амацукьо був Такеуті Кійомаро. Амацукьо поєднувало в собі синтоїзм, японський націоналізм із дещицею християнства. Такеуті переконував, що християнство походить саме з Японії. Він запевняв, що його рід передає від батька до сина так звані «Рукописи Такеуті» — таємні тексти справжньої біографії Христа. І хоч історія християнства знає чимало апокрифів, за неординарністю мало які з них здатні позмагатися з цією історією.

За версією Такеуті, в юності Ісус понад 10 років жив у Японії, де вчився філософії, місцевій культурі та магії. Потім він буцімто повернувся до Юдеї та став проповідувати засвоєні істини. А коли його засудили до страти, молодший брат Христа на ім’я Ісукірі пожертвував собою і був розп’ятий на Голгофі замість Ісуса. Тоді Месія вирушив назад до Японії через Сибір, прихопивши із собою вухо брата та пасмо волосся матері Марії. Серед японців Христос зажив простим життям — вирощував рис та одружився з 20-річною японкою Міюко, яка народила йому трьох доньок. Помер Ісус нібито у 106 років, похований був поряд із принесеними реліквіями.

Східноазійська іконографія євангельских подій: китайська акварель на шовку, Bai Huiqun, Pai Hui-ch'un, 1950 рік. Джерело: Olaer / Elmer Anthony / Flickr / CC BY-NC 2.0
Східноазійська іконографія євангельских подій: китайська акварель на шовку, Bai Huiqun, Pai Hui-ch'un, 1950 рік. Джерело: Olaer / Elmer Anthony / Flickr / CC BY-NC 2.0
Східноазійська іконографія євангельских подій: китайська акварель на шовку, Bai Huiqun, Pai Hui-ch'un, 1950 рік. Джерело: Olaer / Elmer Anthony / Flickr / CC BY-NC 2.0
Східноазійська іконографія євангельских подій: китайська акварель на шовку, Bai Huiqun, Pai Hui-ch'un, 1950 рік. Джерело: Olaer / Elmer Anthony / Flickr / CC BY-NC 2.0

Один з послідовників амацукьо якось запросив Такеуті до села Шінґо. Сенсей прибув до села 1935 року. Там у бамбуковім гаї провідник показав йому два невеликих горбики землі. Походження цих горбиків ніхто в селі не пам’ятав, але Кійомаро тут-таки оголосив їх похованням Христа. Під одним насипом нібито покоївся сам Спаситель, а під другим — реліквії — волосся Марії та вухо Ісукірі.

Натхненний знахідкою, Кійомаро наступного року оприлюднив повний текст «Рукописів Такеуті». Ідея вищості японської культури тоді була на підйомі, але ця публікація не справила значного впливу. Згодом Такеуті було засуджено за образу величності імператора. Тоді ж поліція вилучила його рукопис, який потім зник під час Другої світової війни.

Про «Христову могилу» з селища Шінґо знов згадали вже після війни. Руку до цього доклав Вадо Косака — самопроголошений «космоархеолог», відомий передусім спробами встановити контакт із прибульцями в прямому ефірі. Він начебто знайшов оригінальні рукописи й перевидав їх японською мовою у трьох томах.

У селі Шінґо оцінили туристичний потенціал цієї легенди — створили «Музей легенди Христа» та щороку проводять тематичний фестиваль. Попри віддаленість поселення від великих міст, «могилу Христа» щороку відвідують до 20 тисяч туристів.

Звісно, в такому «житії» Ісуса Христа кожна деталь буквально кричить про незграбну фальсифікацію. Історія з нібито зниклими оригіналами — банальна спроба створити інтригу. Поширений нині варіант «Рукописів» стверджує, що в Японії вчилися мудрості всі мислителі давнини від Конфуція до Мойсея. Але в час гаданого перебування Христа в Японії там тривав період Яйой — доба, коли місцеві мешканці не мали ані державності, ані навіть писемності. Приписане Ісусу поховання датується 16–17 століттями й належить місцевим селянам.

Але в Шінґо є свої причини триматися за легенду. Кожен із десятків тисяч відвідувачів місцевого музею щороку платить за вхід по 100 єн. При цьому в самому селі мешкає аж одна християнка, яка ставиться до легенди вельми скептично.

Автор: Михайло Лях

Читайте далі про реального афросамурая, що бився за єдину Японію.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter