Свята Вільгефортіс, рятуй! Чому дівчата в Європі молилися бородатій жінці

Уявіть, що ви — середньовічна дівчина на відданні й батьки вже домовляються про шлюб. Якщо заміж категорично не хочеться, біжіть до церкви та падайте на коліна перед розіп’ятою на хресті стрункою фігурою у довгому платті, чиє обличчя прикрашає пишна борода.

Знайомтеся — це свята Вільгефортіс, покровителька дівчат, які відмовляються виходити заміж, та нещасливих у шлюбі жінок.

Популярність святої Вільгефортіс — дівчини з бородою, здатної врятувати від небажаного шлюбу, — почала стрімко зростати в Західній Європі в 14 столітті, апогею сягнула у 16–17 століттях, а в 19-му вже занепала. За декілька століть свята обзавелася кількома версіями легенди та багатьма іменами: Ліберата в Іспанії та Португалії, Кюммерніс в Німеччині, Онтокоммена в Нідерландах, Анкамбер в Англії, Лівраде в Гасконі.

Свята Кюммерніс з містечка Шварцау-ам-Штайнфельде, Австрія. Städtisches Museum Neunkirchen

Оригінальна Вільгефортіс

Згідно з більшістю версій легенди, Вільгефортіс походить із території сучасної Португалії чи Північної Іспанії. Далі версії розходяться. Святою Лібератою найчастіше називали одну з численних дочок римського губернатора Галлеції Луція Кастелія Северіуса. За легендою, кілька доньок жорстокого можновладця виросли християнками, відмовилися зректися віри й були страчені через обезголовлення. Власне, саме такою є історія святої Марини з Оренсе, сестрою котрої і вважається свята Ліберата. Одна біда — в цьому типовому для раннього християнства сюжеті не йдеться ані про бороду, ані про розп’яття.

Свята Вільгефортіс, зображення в Часослові Марії Бургундської. Приблизно 1477 рік. Джерело: Vienna Östereichische Nationalbibliothek

Більш популярна легенда про святу Вільгефортіс швидше нагадує захопливий сімейний трилер з елементами хорору й політичної драми. Мовляв, колись дуже давно поганський король Португалії вирішив віддати свою дочку-красуню за поганського сицилійського принца. Але дівчинка, яку змальовують 10–12-річною, мріяла присвяти своє життя Христу, тож почала молитися й поститися, аби Господь позбавив її вроди. І сталося диво — вона втратила всі ознаки жіночності, тіло її вкрилося волоссям, а на обличчі виросла довга пишна борода. Заморський принц зрікся такої судженої, і злостивий батько наказав розіп’яти непоступливу незайманку.

Широке розповсюдження та варіативність легенд про святу Вільгефортіс дозволяє дослідникам припустити, що йдеться не про конкретну історичну постать, а про відголоски культів місцевих жіночих божеств. Популярність Вільгефортіс в усіх можливих інкарнаціях офіційну церкву не радувала. Так, в ще католицькій Англії прихильниць культу святої Анкамбер засуджував автор відомої «Утопії» Томас Мор. Але якщо однієї-єдиної святої не існувало, звідки взявся чіткий повторюваний образ розп’ятої бородатої жінки в довгій сукні?

Свята Кюммерніс, зображення 18 століття. Джерело: neumeister.com

«Бородаті» версії

Найпопулярніша відповідь на питання про походження цього дивовижного образу — темні середньовічні селяни неправильно потрактували зображення Христа. Дуже часто образ святої Вільгефортіс асоціюють із Volto Santo di Lucca — Святим ликом з Лукки — дерев’яним розп’яттям, що зображує Христа у манері, характерній для візантійської традиції. Історики припускають, що середньовічні європейці настільки звикли до зображення Ісуса на хресті лише у терновому вінці та пов’язці на стегнах, що пишне плаття та корона змусили запідозрити в цій фігурі бородату жінку. А вигадати її біографію, спираючись на численні мартирологи, для народної уяви проблеми не складало.

Щоправда, інші дослідники побачили за середньовічним курйозом дещо більше. Психіатри вказують на те, що сюжет легенди про святу Вільгефортіс до дрібних деталей збігається із клінічною картиною цілком конкретного захворювання — нервової анорексії. Серед її симптомів: втрата ваги, ріст волосся на спині й обличчі, припинення чи ненастання менструації, наявність якої в багатьох культурах слугувала ознакою шлюбного віку. Тож навіть якщо святої Вільгефортіс не існувало, її доля може збігатися з численними історіями дівчат, які аскезою рятувалися від ненависних шлюбів.

Авторка: Ксенія Сокульська

Далі читайте про сексуальну сцену з середньовічного манускрипту.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter