Чехія
Нерідна мати моя. Як шпигун видавав себе за чужого сина
Бій у празькому соборі: нацисти проти підпільників
Цих двох шукали по всій Празі, по всій окупованій Чехословаччині та взагалі де тільки можна. Тому, хто їх здасть, нацисти пропонували 10 мільйонів крон – просто шалені гроші. Ціле селище Лідиці, в якому нібито могли переховуватися ті двоє (що так і не підтвердилося), просто знищили вщент.
То були словак Йозеф Ґабчик та чех Ян Кубіш – бійці чехословацького Спротиву, закинуті з парашутами на окуповану територію.
27 травня 1942 року в передмісті Праги вони вчинили замах на впливового нациста Райнгарда Гейдріха, який зокрема виконував обов’язки імперського протектора Богемії і Моравії (тобто керівницка окупованих чеських земель).
У нього кинули гранату (перед тим хотіли розстріляти, але автомат заклинило). 8 днів потому Гейдріх помер у лікарні. Операцію під кодовою назвою «Антропоїд» організували британське Управління спеціальних операцій та чехословацький уряд у вигнанні.
Кубіш та Ґабчик змогли втекти з місця замаху. Вони сховалися у крипті (підземному склепі) празького православного Собору Святих Кирила і Мефодія, збудованого у 18 столітті. Окрім них, священики переховували там ще п’ятьох підпільників-диверсантів, які теж влаштували зухвалі підривні акції.
Інший учасник руху Спротиву, Карел Чурда, у цей час ховався в будинку матері неподалік Праги. Він виявився зрадником – розповів Гестапо все, що знав про інших підпільників. Окупанти щедро винагородили інформатора, дали німецьке громадянство та нове ім’я. Почалися масові арешти учасників Спротиву, яких видав Чурда. Під тортурами хтось розповів про той самий храм.
Вранці 18 червня сили СС та Гестапо почали штурм собору. Загалом до операції долучили близько 800 людей.
Троє підпільників, зокрема Кубіш, були в самій будівлі церкви. У відповідь на пропозицію здатися вони відкрили вогонь. Дві години тривали перестрілки, поки в чехів не закінчилися набої. Кубіш помер від поранення, Йозеф Бублик та Адольф Опалка наклали на себе руки.
Ще четверо, серед яких Ґабчик, сховалися у крипті. Нацисти намагалися закидати їх гранатами зі сльозогінним газом, але підпільники викинули їх назад. Тоді німці покликали пожежників, щоб ті залили крипту водою. Оборонці через вікно виштовхували брандспойт назад на вулицю та стріляли в пожежників. Коли в них лишилося по набою, Ян Кубіш, Ян Груби, Ярослав Шварц та Йозеф Валчик вбили себе.
Четверо участників штурму отримали поранення.
Тіла загиблих обезголовили та поховали. Голови Кубіша та Ґабчика у консервуючій рідині, а також черепи п’ятьох інших зберігали у Німецькому інституті судової медицини та криміналістики в Празі. Наприкінці війни вони кудись зникли.
Окупанти стратили багатьох родичів сімох десантників, а також священників собору.
Карел Чурда був арештований у 1945 році, після завершення війни, та два роки потому повішений за вироком суду. Якщо вірити його показам, головим мотивом його зради були гроші.
Комуністична влада Чехословаччини зазвичай не згадувала ані вбивство Гейдріха, ані бій у соборі – адже тих десантників координував «буржуазний» уряд. У сучасній Чехії їх шанують як національних героїв. У крипті собору розташований музей, а біля її вікна створений меморіал.