(Майже) успішний військовий переворот. Полковник Гусейнов іде на Баку

Станом на червень 1993-го справи в Азербайджані були, м’яко кажучи, не дуже. Вже майже рік на фронті у Карабасі тривали невдачі, у квітні вірмени взяли важливе місто Кельбаджар (Азербайджан повернув його собі у 2020-му). Влада президента Абульфаза Ельчибея (колишнього дисидента, націонал-демократа) дедалі слабшала.

У країні був такий полковник Сурет Гусейнов, командир 2-го армійського корпусу, і водночас віце-прем’єр та уповноважений президента по Карабаху. До війни працював директором фабрики, а тепер завдяки успішним операціям мав звання Національного героя Азербайджану та користувався величезним авторитетом серед військових (а також бійців парамілітарних формувань).

Офіційному Баку це не подобалося. Гусейнова звинуватили у провалах початку 1993 року, спробували зняти зі всіх посад та повернути працювати на фабрику. Полковник відмовився та разом із вірними бійцями залишився у казармах в місті Гянджа.

У червні 1993-го туди відправили частини урядових військ – брати штурмом військову частину. Генеральний прокурор, який теж приїхав у Гянджу, мав арештувати полковника. Однак бійці Гусенова відбили атаку та розгромили “гостей”. Ще й взяли в полон генпрокурора. Гусейнов наказав йому виписати ордер на арешт президента. Той так і зробив.

А колони полковника Гусейнова вирушили на Баку брати владу. Зупинити їх ніхто не міг – боєздатні частини воювали на фронті. За кілька днів бунтівники були в передмістях столиці. Ельчибей фактично втік до рідного села.

Гусейнов вже бачив себе президентом, але поруч виник “зубр” азербайджанської політики Гейдар Алієв, якого вже багато хто вважав “збитим льотчиком”. І врешті решт хитрий Алієв влаштував все так, що саме йому дісталося президентське крісло, а Гусейнову – прем’єрське. Є думка, що саме Алієв і влаштував заколот.

На фронті через цей бунт все стало тільки гірше.

Наступного року в країні сталося ще одне повстання – поліцейське. Цього разу воно провалилося. Алієв звинуватив у його організації Гусейнова. Прем’єра зняли та позбавили звання героя. Він переїхав до Росії, але за кілька років його звідти видали. В Азербайджані полковника судили за спробу державного перевороту (це був третій бунт, 1995 року, знову невдалий) і дали пожиттєвий термін. Вже у 2004-му Ільхам Алієв (син Гейдара) помилував екс-офіцера.