Іслам: історія та сьогодення
Сьогодні іслам є другою найпоширенішою релігією в світі. Ми розкажемо, як він з’явився та поширився планетою, в чому різниця між сунітами та шиїтами, і хто такі ваххабіти
Чорний камінь зберігають зацементованим у срібному футлярі. Впродовж історії його неодноразово намагалися пошкодити та осквернити. Фото: Genius M.Nasim/CC BY-SA 4.0
З чого все почалося
Всі ми знаємо, що в ісламі є два священних міста — Мекка, де народився пророк Мухаммед, та Медина, де він помер та був похований. Обидва міста розташовані на заході Аравійського півострову, на території сучасної Саудівської Аравії.
У Мецці знаходиться мечеть аль-Харам, головний та найбільший храм ісламу, який вважається найдорожчою будівлею у світі, а також знаменита Кааба, чорна кам’яна будівля у самому центрі цієї величезної мечеті. Хто та коли збудував Каабу — невідомо, проте саме у її напрямку звертаються обличчям під час молитви мусульмани. Але чи знаєте ви, що у самій Каабі теж є дуже важлива частина?
Мова йде про Чорний камінь, який згідно мусульманської традиції сягає часів перших людей — Адама та Єви. Англійський дослідник ісламу Мартін Лінгс писав, що за віруваннями цей камінь впав з неба перед тим, як Адам і Єва були вигнані з Раю, таким чином показавши місце де необхідно побудувати перший храм, а пізніше вже Мухаммед встановив камінь на нинішньому місці, у стіні Кааби.
За своєю природою Чорний камінь прийнято вважати уламком метеориту, але деякі науковці пишуть про вулканічне походження або навіть називають його агатом. Цю реліквію ніколи не аналізували з використанням сучасних наукових методів, тому її походження досі залишається предметом дискусій та припущень.
У наш час Чорний камінь зберігають зацементованим у срібному футлярі: справа в тому, що впродовж історії його неодноразово намагалися пошкодити та осквернити. Реліквію розбивали на шматки, викрадали та перевозили. Швейцарський сходознавець Нового часу Йоганн Людвіг Буркхардт навіть писав, що Чорний камінь вимазували екскрементами, для того щоб “кожен, хто його поцілував, пішов із заплямованою бородою”. Мандрівник та дослідник Річард Френсіс Бертон, називав винуватцем інциденту з екскриментами “якогось єврея чи християнина, який ризикував своїм життям через лютий фанатизм”.
Святою книгою ісламу є Коран, що за віруваннями мусульман містить одкровення Аллаха, які були відкриті усним шляхом Мухаммеду протягом останніх двадцяти трьох років його життя. Слово “Аллах”, яке з арабської мови перекладається як “Бог”, використовувалося арабами ще з доісламських часів. Вони поклонялися верховному божеству, якого називали Аллахом, разом з іншими менш впливовими божествами. Коран має велике значення не тільки як Святе Письмо, але й як пам’ятка мистецтва: ця книга мала значний вплив на арабську мову та вважається найкращим твором арабської літератури. Після смерті пророка Коран був складений його сподвижниками та послідовниками, які запам’ятали або записали передані вустами Мухаммеда божественні одкровення.
Ми вже декілька разів згадали центральну фігуру ісламу — пророка Мухаммеда, що мав арабське походження та був не тільки релігійним, але й політичним діячем. В ісламі прийнято вважати, що Мухаммед є останнім та головним з декількох пророків, серед яких також є ключові постаті інших релігій — Адам, Мойсей, Авраам та навіть Ісус.
Чи був Мухаммед реальною історичною постаттю? Скоріш за все: якщо його значення як пророка залежить від релігійних вірувань, то його політична діяльність здебільшого не викликає сумнівів у дослідників: на момент смерті Мухаммеда в 632 році, араби вже розпочали свої ранні завоювання, навернули більшу частину Аравійського півострову в іслам, а на його території створили єдину державу — Праведний Халіфат.
Іслам крокує світом
Іслам сформувався у 7 столітті на Аравійському півострові, завдяки Арабським завоюванням протягом двох століть він швидко поширився по Близькому Сходу та Північній Африці. За словами шотландського історика Джеймса Б’юкена: “За швидкістю та масштабом перші арабські завоювання можливо порівняти лише з завоюваннями Олександра Македонського, і вони були більш тривалими”.
Праведний Халіфат був першим, але не останнім: після нього мусульмани створювали й інші. Халіфат це монархічна держава, в якій править халіф — релігійний та політичний спадкоємець пророка Мухаммеда, лідера всіх мусульман. Які ж були халіфати?
Впродовж Середньовіччя існували три великі халіфати, що послідовно змінювали один одного: Праведний (632-661), Омеядський (661-750) та Аббасидський (750-1517). Останнім, четвертим великим халіфатом історики називають Османську імперію, султани якої нарікали себе халіфами з 1517 року до створення Турецької Республіки та реформ Ататюрка 1920-х років.
Крім великих халіфатів, були й інші мусульманські держави, правителі яких називали себе халіфами: Фатімідський (909-1171), Кордовський (929-1031), Альмохадський (1121-1269) та навіть Халіфат Сокото (1804-1903), який знаходився у Центральній Африці. І все це ми не згадуємо ще низку держав, володарі яких не називали себе “халіфами”, але претендували на цей титул: наприклад, Аюбідський та Мамелюцький султанати.
Послідовники ісламу поширили або намагалися поширювати свою релігію далеко від Мекки. У восьмому столітті вони завоювали більшість Піренейського півострову, після чого християни розпочали Реконкісту, яка тривала до кінця Середньовіччя. Тоді ж Омейяди дійшли до центральної Франції, де їх розгромив франкський воєначальник Карл Мартел у знаменитій битві при Пуатьє (732 р.), так він зупинив розповсюдження ісламу в Європі.
У тринадцятому столітті мусульмани створили султанат Пасай — це була перша з декількох їхніх держав на Малайському архіпелазі. Саме внаслідок цього більша частина населення сучасної Індонезії сповідує іслам.
Під час Османських війн в Європі, султанам вдалося захопити Балканський півострів. Пізніше місцеві народи здобули незалежність та розбудували власні держави, але іслам залишився на Балканах — його сповідує близько 40% населення Боснії та Герцеговини, 60% албанців та майже все населення Косово. Крім того, османські султани два рази намагалися захопити австрійський Відень (у 1529 та 1683 роках), обидві спроби були невдалим, а остання з них подібно до битви при Пуатьє майже за тисячу років до цього — зупинила поширення ісламу в християнській Європі.
Що ж сприяло розповсюдженню цієї релігії серед підкорених народів, чим вона приваблювала людей? Тут варто згадати про податкову політику: протягом історії в багатьох мусульманських країнах діяли податкові системи, що надавали мусульманам пільги та сприяли наверненню місцевого населення в іслам.
Не можемо не сказати про Золоту добу ісламу: період найвищого розквіту цієї релігії, який тривав з восьмого по тринадцяте століття. Саме тоді мусульмани зробили великий внесок у світову культуру та науку. Аль-Хорезмі (780-850), математик, астроном та географ, батько алгебри та людина, чиє ім’я дало назву терміну “алгоритм”. Ібн Сіна (980-1037), також відомий як Авіценна, філософ та батько ранньої сучасної медицини, книги якого були основними медичними текстами у середньовічних університетах Європи. Омар Хаям (1048-1131), астроном та математик, найбільш відомий як великий поет, автор знаменитих віршів-рубаїв Омара Хаяма. Ібн Рушд (1126-1198), також відомий як Аверроес, який сприяв збереженню античної спадщини та осмисленню праць Аристотеля, а також зробив перший опис хвороби Паркінсона.
І це лише декілька з видатних дослідників, науковців та митців. Досягнення в філософії та медицині, математиці та фізиці, хімії та біології, винайдення астролябії та арабських цифр, перші обсерваторії — все це здобутки ісламської науки у Золоту добу.
Суніти та шиїти
“Іслам не може бути ні «поміркованим», ні «не поміркованим». Іслам може бути лише одним” — казав турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган, коли критикував обіцянку запровадити «поміркований іслам» від наслідного принца Саудівської Аравії Мухаммеда ібн Салмана.
Проте відверто кажучи, іслам ніколи не був по-справжньому єдиним: перший та найбільший розкол стався ще на початку існування цієї релігії.
Конфлікт між сунітами та шиїтами має довгу історію: він розпочався після смерті Мухаммеда. Спершу, це були розбіжності щодо особи халіфа. Суніти вважали наступником першого арабського халіфа Абу Бекра, близького друга Мухаммеда, батька третьої та наймолодшої дружини пророка Аїши. Шиїти мали іншу думку — Алі, кузен і зять Мухаммеда, чоловік старшої дочки пророка Фатіми, четвертий халіф та перший шиїтський імам.
Між іншим, є різні версії щодо того, скільки дружин мав Мухаммед: від одинадцяти до двадцяти трьох. Після смерті пророка було багато претендентів на родинні зв’язки з ним, тому існують припущення про суттєві перебільшення кількості “матерів віруючих” (саме такий статус мали дружини Мухаммеда). Сучасні дослідники вважають, що їхня кількість не перевищувала тринадцять осіб.
Згідно вірувань сунітів, Мухаммед не залишив наступника, тож Абу Бекра обрали як того, хто зможе стати лідером усіх мусульман, в той час як шиїти стверджують, що пророк призначив спадкоємцем Алі, проте через діяльність трьох перших халіфів, кузен Мухаммеда не відразу отримав можливість правити.
Пізніше розбіжності між сунітами та шиїтами набули політичного, теологічного та навіть юридичного характеру. Суніти та шиїти мають різні звичаї та практики, інтерпретації Шаріату (зводу релігійних законів, який базується на Корані). Для сунітів одкровення Аллаха завершилося на Корані та постаті Мухаммеда. Для шиїтів одкровення продовжилися й після смерті пророка: звісно, ніхто з них не порівнює Мухаммеда з його послідовниками, але разом з тим вони вважають першого імама Алі та його нащадків духовними авторитетами.
У наш час, чисельність сунітів значно переважає — 85-90% всіх мусульман, у той час як шиїтів лише 10-15%, більшість з яких живе в Ірані, Іраку та Азербайджані.
Іслам в Україні
В Україну іслам через політичні та економічні контакти з мусульманськими країнами, таким як Волзька Болгарія, потрапив ще за часів Київської Русі. Пізніше віротерпимість монголів сприяла його подальшому поширенню українськими землями, а вже у 1441 році на уламках Золотої Орди династія Гіреїв створила Кримське ханство – ісламську державу в Північному Причорномор’ї, яка наприкінці 18 століття буде анексована Російською імперією.
На сьогоднішній день іслам найбільш розповсюджена нехристиянська релігія в України: приблизно 5% населення нашої країни є мусульманами. Перш за все, мова звісно йде про кримських татар, бо історія цього народу тісно пов’язана з українськими землями та особливо з Кримом.
Традиція і модерн
Але в ісламському світі є ще одне противоборство, про яке теж варто згадати. Колишній генеральний секретар ООН Кофі Аннан казав: “Іслам часто сприймають як моноліт, коли він настільки ж різноманітний, як і будь-яка інша традиція, з послідовниками, серед яких є як модерністи, так і традиціоналісти”. Серед мусульман існує багато течії, але ми виділимо дві такі, що найбільше відрізняються одна від одної: ваххабізм та євроіслам.
Прихильники першого, послідовники вчення проповідника вісімнадцятого століття Мухаммеда ібн Абд аль-Ваххаба, виступають за повернення релігії до першоджерел шляхом відмови від усіх нововведень. Ваххабізм, поширений у Саудівській Аравії та Катарі, найбільш традиціоналістська та консервативна течія ісламу.
Євроіслам — це навпаки прогресивна та модерністська течія ХХ століття, що пов’язана із міграцією мусульман до Європи. Вона допомагає адаптуватися мусульманам в Європі, сприяє культурному діалогу, а ще розвінчує стереотипи про агресивність ісламу як релігії.
Іслам — це агресивна релігія? “Скрізь, де магометани мали повну владу, скрізь, де християни не змогли протистояти їм мечем, християнство остаточно зникло. Від молота Карла Мартелла до меча польського короля Яна Собеського християнство завдячувало своєю безпекою в Європі тому факту, що воно змогло показати, що воно може і буде воювати так само добре, як мусульманський агресор” — на початку минулого століття писав 26-й президент США Теодор Рузвельт.
А вже у 1933 році, у своєму листі до Преподобного Енсора Волтерса, ірландський драматург Джордж Бернард Шоу, називав іслам “надзвичайно нетолерантним”, додаючи, що коли іслам зароджувався: “про толерантність не мало бути жодних дурниць. Ви прийняли Аллаха або вам перерізав горло хтось, хто прийняв його і потрапив до раю за те, що відправив вас у пекло”.
Але чи дійсно іслам був та є агресивною релігією? Або це лише один з найбільш відомих стереотипів про іслам? Давайте розбиратися.
Безумовно, як і багато інших релігій, іслам має схильних до агресії послідовників.. проте це не значить, що сам він є агресивним. У Корані немає прямих закликів до насилля. Усі безпосередні заклики до насильства основані на священній книзі це всього лише інтерпретація деяких віруючих. Ми ж не беремося судити всіх християн по тим звірствам, що робили з індійцями-язичниками іспанські конкістадори в Америці? Не оцінюємо всіх буддистів по репресіям та стратам християн, які проводилися в Японії періоду ізоляції? Тому й у випадку з ісламом, мабуть не варто судити всіх віруючих по тероризму аль-Каїди, Хамасу чи Хезболли.
Ба більше, у Корані є такий вислів: “Кожен, хто позбавить життя, за виключенням як у покарання за вбивство чи зло на землі, це буде так, ніби він вбив усе людство; а хто врятує життя, то буде так, ніби врятував усе людство.”. Тобто священна книга іслама, так само як одна з десяти біблейських заповідей, пропагує “не вбий”.
Не тільки терористичні організації, але й деякі мусульманські країни псують міжнародну репутацію ісламу як релігії та подовжують існування стереотипів. Яскравим прикладом є Іран: порушення прав людини, жорстке придушення протестів, сфальсифіковані вибори, підтримка військової агресії держав-терористів.
У випадку з ісламом ми маємо ситуацію, коли агресивна та радикальна меншість кидає тінь на помірковану більшість: загалом ця релігія не є агресивною. Як писав в одній зі своїх праць індійський мислитель та політик Махатма Ганді: “Саме слово іслам означає мир, тобто відмова від будь-якого насильства”. Сучасні мовознавці перекладають іслам з арабської мова як “смирення” або “підкорення волі Бога”.
В Україну іслам через політичні та економічні контакти з мусульманськими країнами, таким як Волзька Болгарія, потрапив ще за часів Київської Русі. Пізніше віротерпимість монголів сприяла його подальшому поширенню українськими землями, а вже у 1441 році на уламках Золотої Орди династія Гіреїв створила Кримське ханство – ісламську державу в Північному Причорномор’ї, яка наприкінці 18 століття буде анексована Російською імперією.
На сьогоднішній день іслам найбільш розповсюджена нехристиянська релігія в України: приблизно 5% населення нашої країни є мусульманами. Перш за все, мова звісно йде про кримських татар, бо історія цього народу тісно пов’язана з українськими землями та особливо з Кримом.