Чорнява, кучерява: вчені отримали з прадавньої жуйки повний геном дівчини

На півдні Данії археологи знайшли стародавню жуйку з березової смоли віком 5700 років. А на ній — силу-силенну генетичного матеріалу. За допомогою ДНК-аналізів науковцям вдалося дізнатися про зовнішність, дієту та хвороби дівчини, яка її жувала.

«Жуйку» знайшли під час розкопок стоянки Сілтголм. За словами дослідників, це найбільша стоянка кам’яної доби на території сучасної Данії. Майже вся пам’ятка законсервувалася у болотистому ґрунті, який чудово зберіг рештки органіки. Це дозволило вченим отримати зі знайденої жуйки величезний масив інформації, включаючи людський геном. В Університеті Копенгагена заявили, що це перший випадок, коли повний людський геном вдалося отримати не з людських кісток.

Березова смола - стародавня жуйка, знайдана під час розкопок стоянки Сілтхолм на півдні Данії. Фото: Theis Jensen / Faculty of Health and Medical Sciences / University of Copenhagen

Березову смолу люди використовували ще з часів палеоліту — вона була універсальним клеєм. Дослідники припускають, що смолу також могли використовувати для полегшення зубного болю або просто жували для задоволення. Є версія, що жування смоли допомагало вгамувати відчуття голоду.

Результати аналізів ДНК показали, що цей шматок смоли жувала молода жінка. Дослідники назвали її Лолою на честь острова Лолланн, де здійснили знахідку. Скоріше за все, вона мала темну шкіру, темне волосся та блакитні очі. Генетично Лола мала більше спільного із тогочасними мисливцями-збирачами материкової Європи, ніж із тодішнім населенням центральної Скандинавії.

Художня реконструкція жінки, яка жувала березову смолу. Її назвали Лолою на честь острова Лолланн, де здійснили знахідку. Ілюстрація: Tom Björklund / Faculty of Health and Medical Sciences / University of Copenhagen

У ході дослідження вдалося виділити ДНК деяких мікроорганізмів, які населяли ротову порожнину Лоли. Серед них — збудник мононуклеозу вірус Епштейна-Барр — один із найпоширеніших сучасних вірусів людини. За словами професора Університету Копенгагена Ханнеса Шрьодера, який був керівником дослідження, стародавні «жуйки» мають величезний потенціал для дослідження еволюції людських патогенів.

«Це може допомогти нам зрозуміти, як патогени еволюціонували та поширювалися з часом та в яких умовах вони можуть ставати особливо заразними. Водночас це може допомогти передбачати, як патоген поводитиметься в майбутньому, і яким чином його можна стримати або винищити», — каже Шрьодер.

Розкопки стоянки свідчать, що її жителі потроху переходили до рільництва й тваринництва, але здебільшого покладалися на полювання та збиральництво. Так, залишки рослинних та тваринних ДНК у «жуйці» свідчать, що незадовго до жування смоли Лола їла качку та лісові горіхи. А от молочних продуктів вона, схоже, вживати не могла — у її геномі виявили алелі, які зазвичай пов’язують з нездатністю організму засвоювати лактозу.

Читайте далі про мумію загадкового доісторичного цуценяти.