Джон Маккейн замінив Івана Кудрю на карті Києва

4 квітня 2019 року міська рада Києва дала вулиці Івана Кудрі нове ім’я — Джона Маккейна. Заради американського політика в столиці порушили правило називати об’єкти на честь людей не раніше, аніж за два роки після їхньої смерті. Впливового сенатора-республіканця в Україні добре знають як принципового супротивника Радянського Союзу і путінської Росії. Ким був Іван Кудря, нагадає WAS.

Кудря народився 1912 року на Київщині. В юності працював слюсарем, потім служив прикордонником, був відзначений рекомендацією до вступу в училище НКВС. Після навчання Іван недовго працював у московському управлінні держбезпеки. Коли 1939 року Червона армія окупувала Галичину, українця відправили боротися з українськими націоналістами.

За два роки вермахт вступив до Західної України. Лейтенант Кудря дістається Києва та одержує нове завдання. Як резидент «Максим», він має дочекатися німців, доповідати про ситуацію в окупованому місті, влаштовувати диверсії, шукати джерела інформації серед колаборантів. Йому лишають контакти легендованих чекістів і позаштатних агентів НКВС, гроші, зброю, рацію, підробні документи.

Kudria_1
Портрет лейтенанта Кудрі з особової справи та обкладинка післявоєнного розслідування діяльності його групи. Джерело: Галузевий державний архів СБУ.

Німецька армія прийшла за два місяці. «Максим» має діяти, але не може. Радіосигнали з радянського тилу підривають вибухівку, закладену в будинки на центральній вулиці Хрещатик. В явковій квартирі Кудрі згорають гроші, паспорти, адреси та паролі для зв’язку з агентурою. Рацію ховали в іншому місці, але через несправність надіслати жодне повідомлення не вдалося.

Подальша доля резидентури відома зі слів кількох розвідників, яким вдавалося перейти через лінію фронту.

Іван Кудря оселяється у квартирі Марії Груздової (псевдо «ОСТ»). Представляється її чоловіком, вчителем української мови Іваном Кондратюком. «Максиму» доводиться заново збирати групу. Без зв’язку з Москвою, за допомогою нових непрофесійних помічників досягти серйозних результатів не вдається: збирають інформацію, розповсюджують листівки, ніби-то здійснюють кілька диверсій на складах та залізниці. Немає жодних вагомих доказів причетності «Максима» до вибухів на Хрещатику та підриві Успенського собору Києво-печерської лаври.

Пожежа на розі Хрещатика і Прорізної. Київ, 24 вересня 1941 року. Фото: Wikimedia Commons
Зруйнований Успенський собор Києво-Печерської лаври. Аерознімок, 1941-1942 рр. Фото: Wikimedia Commons

Вже у липні 1942 року по Кудрю прийшло гестапо: залучена до групи лаборантка Наталя Грюнвальд виявилася німецькою інформаторкою. Кілька місяців лейтенанта піддавали тортурам. Сусід по камері, якого після війни допитали в НКВС, свідчив, що тіло «Івана Кондратюка» було чорним від биття.

Ймовірно, Івана Кудрю стратили в листопаді 1942-го. У Бабиному яру також розстріляли кількадесят пов’язаних з резидентурою людей, включно з солісткою оперного театру Раїсою Окіпною. Одна з вулиць Києва досі зветься на її честь.

Діяльність «Максима» в НКВС вважали провалом, тож усі документи щодо операції сховали в архів. Але радянська держава потребувала нові історії подвигів. 1965 року, до двадцятиріччя перемоги у війні, справу дістали, свідків знову опитали, записали невідомі до того подробиці. Івана Кудрю посмертно назвали Героєм Радянского союзу, іменні вулиці з’явилися в Києві та Борисполі.

Звіти київського гестапо зникли, і достеменно невідомо, як на допитах поводився Кудря. Про поведінку Джона Маккейна у в’єтнамському полоні ми знаємо набагато більше.