Голда Меїр. Страшне київське дитинство

Четверта прем’єр-міністерка Ізраїлю Голда Меїр – одна з найбільш знаних у світі уродженок Києва.

У книзі мемуарів «Моє життя» вона згадує про рідне місто. Там немає нічого про мальовничі схили Дніпра, каштани, Хрещатик та інші відомі київські образи. Київ для маленької Голди Мабович (таке прізвище вона носила в дитинстві) – це бідність, голод та страх.

Один із найперших спогадів Голди Меїр – це очікування єврейського погрому. Їй тоді було три з половиною або чотири роки (тобто це 1901-1902 рр.), родина мешкала в маленькому київському будинку та вулиці Басейній, біля Бессарабської площі.

«Звичайно, я тоді не знала, що таке погром, але мені вже було відомо, що це якось пов’язано з тим, що ми євреї, і з тим, що натовп покидьків з ножами та палицями ходить містом і кричить: «Христа розіп’яли!». Вони шукають євреїв і зроблять щось жахливе зі мною та з моєю сім’єю. Потім я стою на сходах, що ведуть на другий поверх, де мешкає інша єврейська сім’я; ми з їхньою донькою тримаємося за руки і дивимось, як наші батьки намагаються забарикадувати дошками вхідні двері», – писала вона.

Тоді погром так і не почався. Але на все життя Голда запам’ятала не лише той жах, а й злість на батька, який нічого не міг вдіяти, аби захистити її – лише забивав двері дошками. Тоді прийшло розуміння: це відбувається з нею лише тому, що вона – єврейка. Мабовичі жили в Києві у злиднях, Голда та її сестри постійно недоїдали. Коли дівчині було п’ять, родина в пошуках кращого життя вирушила в білоруський Пінськ.

Мабовичі жили в Києві у злиднях, Голда та її сестри постійно недоїдали. Коли дівчині було п’ять, родина в пошуках кращого життя вирушила в білоруський Пінськ.

Далі в житті Голди Меїр були Америка, єврейський національний рух, переїзд до Палестини, участь у створенні держави Ізраїль та десятиліття роботи в уряді. Зокрема на найвищій посаді – прем’єр-міністерки – у 1969-1974 роках. На цю п’ятирічку припали зокрема кривавий теракт на Олімпіаді в Мюнхені та важка (але переможна для Ізраїлю) Війна Судного Дня. В історію Голда Меїр увійшла завдяки жорсткості та безкомпромісности, коли справа стосувалася ворогів країни. Витоки цих якостей її біографи схильні шукати в київському дитинстві, в тому відчутті страху та беззахисності.

Та вона й сама цього не заперечувала. У 1973 році Голда Меїр зустрілася з Папою Римським Павлом VI. Під час розмови понтифік заявив, що ізраїльська влада проявляє невиправдану жорстокість щодо арабського населення. Прем’єрка відповіла: «Ваша святість, чи знаєте ви, який мій перший спогад? Очікування погрому в Києві. Дозвольте запевнити вас, що мій народ знає про жорстокість все, що можливо, і про справжнє милосердя ми теж всі дізналися, коли нас вели в нацистські газові камери».

У рідному місті Голда Меїр так більше й не побувала. Будинок, в якому вона жила, не зберігся, але на сусідньому є меморіальна дошка на її честь.

Фото на обкладинці: Wikimedia Commons