Перший артист-неповерненець
16 червня 1961 року видатний радянський танцюрист Рудольф Нурієв попросив притулку у Франції і став першим в довгому списку радянських артистів-неповерненців. А почалося все з походу паризькими гей-барами.
У СРСР Рудольфа Нурієва вважали новою зіркою. За три роки в Театрі опери й балету імені Кірова (нині — Маріїнський) він виконав 15 ролей. Танцював для партійної верхівки на дачі Хрущова й отримав право їздити на закордонні гастролі.
Кожну групу артистів у таких поїздках супроводжували співробітники КДБ. У трупі Театру імені Кірова саме Нурієв завдавав їм найбільше клопоту. Наприклад, хотів виступати в колготах, як західні танцюристи, і відмовився надягати на сцену штани.
Терпець урвався після паризьких гастролей 1961 року. Нурієв багато спілкується з французами, відвідує з ними заклади для гомосексуалів. Мовою КДБ це «порушення режиму перебування за кордоном». Коли трупа готується летіти до Лондона, Рудольфу наказують повернутися до СРСР. Брешуть про важливий виступ у Кремлі, потім — про хворобу матері.
Нурієв не вірить. Паризький знайомий, син міністра культури, направляє в аеропорт поліцейських в штатському. На їхніх очах силою тягти Нурієва в літак на Москву КДБшники не наважилися. На батьківщині його заочно засуджують до 7 років в’язниці за зраду.
Наступного разу зірка світового балету побуває в СРСР лише через 26 років — йому дадуть 72-годинну візу, щоб попрощатися з вмираючою матір’ю.
Фото: Kenn Duncan / Kenn Duncan Photograph Archive / NYPL Digital Collections