Сталін помер. Як довести, що вам не пох…

Перша людина в країні помирає. Вам все одно, але треба якось зобразити траур. Про трагічний приклад такої демонстрації спеціально для WAS розповідає історик Едуард Андрющенко.

5 березня 1953 року помер «батько народів» Йосип Сталін. Співробітники Міністерства держбезпеки уважно стежили за реакцією радянських громадян на подію. Повідомлення з українських регіонів надходили до Києва, а звідти передавалися до Москви. Документи чекістів, що нині зберігаються в архіві СБУ, доповідають про нечувану скорботу одних людей і про радість інших.

Один з найбільш абсурдних випадків трапився в Одесі. Ймовірно, це було місцеве військово-морське медичне училище. Ввечері 6 березня, наступного дня після смерті диктатора, проводилося траурне зібрання. Учасники заходу помітили, що присутній курсант Федоров читає книжку і навіть не імітує жалобу. За це 19-річного молодика почали цькувати та називати ворогом.

Реакція Федорова була радикальною. Вигукнувши «Я не байдужий і не ворог!», він вибіг на вулицю та кинувся під трамвай. Курсант загинув.

Джерело: Архів СБУ / Едуард Андрющенко

Чи мав він раніше суїцидальні настрої? Чи був тверезий? Чи хотів лише налякати з розрахунку, що його врятують? Повідомлення МДБ, викладене одним реченням, відповідей на ці запитання не дає. Ми навіть не знаємо імені хлопця, який вчився в Одесі на військового медика та лише на один день пережив Сталіна.

Читайте далі, що робив агент ЦРУ на консервному заводі імені Сталіна в Херсоні.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter