Нові факти про бандерівську вербовку Сосюри та Рильського

«Молодий, красивий, сміливий бандерівець», — так його описала Марія Сосюра. 1947 року до живих класиків української літератури — Володимира Сосюри, Максима Рильського, Петра Панча — приходив незнайомець. Назвався Миколою Гербієм. Просив долучитися до боротьби за самостійну Україну, обіцяв сприяння діаспори в еміграції на Захід.

«І невідомо, чим би все скінчилося, якби не я», — згодом писала в листі дружина Сосюри. Гербій не міг знати, що Марія була агентом держбезпеки і доповіла про його візит.

Фрагмент із листа Марії Сосюри зі згадкою про Миколу Гербія. Джерело: Галузевий державний архів СБ України / WAS

Ідея схиляти до співпраці з бандерівцями радянських письменників у них вдома, в елітній новобудові Києва, видається необдуманою і ризикованою. Чи може в образі «молодого бандерівця» агент МДБ перевіряв вірність літераторів?

Розгадка знайшлася майже випадково. У кримінальній справі священика-дисидента Василя Романюка згадується член ОУН Микола Волощук, який мав підробні документи на ім’я Миколи Гербія.

Волощук був художником з Тернопільщини. 1941 року вступив до ОУН. Займався переважно пропагандою: малював плакати та листівки, видавав збірки віршів та новел. Наприкінці війни він перебував на нелегальному становищі, але зміг дістати собі підробні документи. Так на світ з’явився Микола Гербій, який викладав у дитячій художній школі та навіть вступив до комсомолу, не полишаючи підпільної роботи в ОУН.

Сосюру та Рильського, попри їхні оди Леніну та Сталіну, деякі націоналісти вважали своїми. Київська приятелька Волощука знала Марію Сосюру та допомогла влаштувати візит. Вигадали привід, ніби львівський письменник-початківець хоче показати свої твори та отримати поради.

За словами Гербія-Волощука, поети поводилися обережно, але розмови переконали, що обидва є українськими націоналістами. Приміром, Максим Рильський нібито сказав, що в ньому живе дві особи: вільна та пригноблена.

Спілкування надихнуло Волощука, тож він зайшов ще й до квартири Петра Панча. Письменника в ті роки гостро критикували за прояви націоналізму в романі «Запорожці». Мабуть, тому львів’янин сподівався знайти порозуміння. Втім, Панч прийняв гостя холодно і зустрічав вороже будь-які натяки на антирадянщину.

Фрагмент протоколу допиту Миколи Волощука. Джерело: Галузевий державний архів СБ України / WAS

Пізніше Волощук-Гербій буде переконувати слідчих, що прагнув лише отримати допомогу «в своїй літературній націоналістичній діяльності». «Я вірив, що ОУН доб’ється створення Самостійної України та мріяв до того часу підготувати свої твори для публікації», — так він переконував слідчих, що зустріч з письменниками була його власним задумом.

Але в Панча склалося враження, що львів’янин мав завдання якоїсь організації прозондувати думку письменника з прицілом на подальшу співпрацю. Це підтверджували також слова з листа, який Гербій надіслав вже після зустрічі: «Ми… з Вами, а Вас просимо: не забувайте про нас». Панч вчинив так само, як Марія Сосюра, тобто повідомив чекістам про контакт з націоналістом.

Фрагмент протоколу допиту свідка Петра Панча. Джерело: Галузевий державний архів СБ України / WAS

Арештували Волощука влітку 1948-го. Одразу після арешту чекісти не знають справжнього прізвища підозрюваного і не мають проти нього нічого, крім націоналістичної агітації в бесідах з письменниками. Пізніше у справі з’являються згадки щодо діяльності Волощука під час війни.

«У травні та серпні 1947 року двічі виїжджав у м. Київ, де встановив зв’язок з видними радянськими письменниками та намагався залучити їх до оунівської роботи», — йдеться в обвинувальному висновку.

Особлива нарада при МДБ засудила 28-річного Миколу Волощука до 25 років таборів.

Рішення Особливої наради при МДБ щодо Миколи Волощука-Гербія. Джерело: Галузевий державний архів СБ України / WAS

Після смерті Сталіна Микола Волощук почав вимагати свого звільнення. 1956 року комісія з перегляду справ вирішила: «Звільнити за недоцільністю подальшого утримання в ув’язненні. В подальшому його вважати Волощук Микола Іванович». За ґратами він пробув 8 років.

В 1958–1964 роках за невідомих обставин Волощук вдруге сидів у в’язниці. Після звільнення працював у Львівському художньому фонді. Помер 1978 року, був реабілітований за часів незалежності.

Далі читайте про порнографію як зброю проти радянських дисидентів.

На обкладинці: Микола Волощук (Гербій) після арешту. Фото з кримінальної справи. Джерело: Галузевий державний архів СБ України / WAS

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter