Генетики дізналися, ким були філістимляни — народ гіганта Голіафа

Двобоєм божого улюбленця Давида з Голіафом почався наступ стародавніх євреїв на філістимлян. Молодий вівчар — майбутній юдейський цар — переміг велетня й відрубав йому голову, а ізраїльтяни вигнали загарбників. Таку історію розповідає Біблія. Але досі залишалося загадкою, ким були ці біблійні філістимляни.

Про їхнє походження дослідники сперечалися вже давно: звідки вони припливли до Палестинської землі — з Криту, Греції, заходу Малої Азії? А може були місцевими? Крім Біблії, філістимляни згадуються також в давньоєгипетських текстах — під назвою пелесет. Як і євреї, єгиптяни активно воювали з цим грізним народом.

Тепер нам відоме походження пелесет. Історикам і археологам допомогли генетики. Міжнародна група вчених проаналізувала близько 100 зразків із великого філістимлянського кладовища біля ізраїльського міста Ашкелон. ДНК вдалося виділити з 10 скелетів. Дослідники встановили, що предки цих людей були південними європейцями. Близько 3 тисяч років тому — на межі бронзової та залізної доби — вони зі зброєю припливли з Греції, Сардинії чи навіть з Іберійського півострова — територія сучасних Іспанії та Португалії.

Однак, прибувши до Леванту, ці войовничі мігранти досить швидко почали змішуватися з місцевим населенням. «Не більш, як за два століття цей генетичний слід, внесений ранньої Залізної доби, вже неможливо виявити. Схоже, що він розбавляється місцевим генетичним пулом», — пояснює один з авторів дослідження Чунвон Цзеон, археогенетик з німецького Інституту Макса Планка.

Час, коли предки філістимлян почали висаджуватися на левантійських берегах, називають «ранні Темні віки». Тоді, близько 12 століття до нашої ери, в Східному Середземномор’ї масово руйнуються великі держави та занепадають високорозвинені культури. Серед причин цього вчені називають навалу «народів моря», серед яких й були філістимляни.

Далі читайте про найважливіші знахідки біблійної археології.

На обкладинці: картина Gebhard Fugel «Давид проти Голіафа», межа 19 і 20 століть

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter