Ми всі помремо! Потепління і похолодання за версією наших предків
Літо 2019 року в Європі видалося спекотне. Аномальна погода вдарила майже по всіх країнах, крім найпівнічніших, — температура в Римі та Мадриді досягла + 40° С. Україну це також зачепило — пекельна спека різко змінюється дощами. Така погода знову дала поштовх до обговорення глобального потепління. Але не тільки сучасне суспільство живе в страху кліматичної катастрофи. Від різких змін клімату страждали також і наші предки. Щоправда, вони частіше стикалися з різким похолоданням та звинувачували в катаклізмах не себе, а богів.
Оптимум бронзової доби
Приблизно з 1500 по 900 роки до нашої ери погода в Європі була тепла і м’яка, цей період заведено називати кліматичним оптимумом пізньої бронзової доби. Але після нього почалося різке похолодання, нове заледеніння залізної доби. Різка зміна клімату, вочевидь, повинна була дати старт міграціям і переселенням.
Римський оптимум
Куди більше відомо про наступний період — римський кліматичний оптимум, який тривав з 250 року до н. е. до 400 року нашої ери. Саме на цей час припадає піднесення Риму. Теплий м’який клімат дозволить розвиватися сільському господарству і підтопить альпійські перевали, даючи римлянам можливість почати експансію на північ. У Британії легіонери трохи мерзли взимку, навіть носили шкарпетки, але в цілому жити було можна. Клімат дозволяв вирощувати на острові виноград.
Песимум — ми всі помремо
З 5 століття температура в Європі почала поступово знижуватися, настав кліматичний песимум раннього Середньовіччя. Сільське господарство поступово приходило в занепад, населення Західної Римської імперії скорочувалося. Піком похолодання вважаються 535–536 роки, коли заморозки відчуло на собі навіть населення Візантії.
«І цього року відбулося найбільше чудо: весь рік сонце випускало світло як місяць, без променів, як ніби воно втрачало свою силу, переставши, як раніше, чисто і яскраво сяяти. З того часу, як це почалося, не припинялися серед людей ні війна, ні моровиця, ні будь-яке інше лихо, що несе смерть. Тоді йшов десятий рік правління Юстиніана», — писав Прокопій Кесарійський.
Холод, голод, епідемія чуми, виверження вулканів, Велике переселення народів і дивні знамення в небі створювали у простого європейця відчуття неминучого кінця світу.
Не помремо, але зима близько
Але армагеддону не сталося, і з 8 століття температура знову поповзла вгору. Цей період називають середньовічним кліматичним оптимумом. Знову по Європі розцвіли виноградники, аж до півдня Шотландії. Європа стрімко багатіла і розвивалася. Теплий клімат 10 століття дозволив скандинавам заселити Ісландію і Ґренландію, знайшовши їх цілком придатними для життя.
Тривало це свято життя і хрестових походів до початку 14 століття, коли почався малий льодовиковий період. Останнім теплим літом відзначився 1311 рік, після чого в Європі поступово стало незатишно. Серія неврожаїв привела до Великого голоду 1315–1317 років, який зачепив землі від Ірландії до Києва. Слідом знову прийшла епідемія чуми.
У режимі постійного кліматичного стресу європейці прожили до самого 19 століття. Нетривалі періоди потеплінь на кілька років знову змінювалися піврічними зимами, під час яких покривалися кригою Темза і Дунай.
Отже нинішнє потепління цілком може бути пов’язано з виходом з льодовикового періоду і встановленням нового кліматичного оптимуму. Втім, це не означає, екологія тут ні до чого.