Він втратив голову від Хрущова: Історія бойового плавця Лайонела Кребба

У квітні 1956 року до гавані англійського Портсмута заходить крейсер «Орджонікідзе» з лідерами СРСР на борту. Мета візиту — налагодити стосунки. Британія гарантує делегації недоторканність, але під крейсер пірнає водолаз МІ-6 Лайонел Кребб. Що з ним сталось?

Лайонел Кребб народився у Лондоні 1909 року. Чоловік невеличкого росту, з поганим зором і слабкими легенями змінив чимало професій, допоки не став моряком. Під час Другої світової він вчиться пірнати, шукає та знешкоджує міни, які італійські плавці чіпляли до британських кораблів у Середземному морі. Після капітуляції Італії керує підводним розмінування портів Венеції та Ліворно. Потім направлений до Палестини, де протидіє морським диверсіям з боку сіоністської організації «Іргун».

1947 року Кребб демобілізований у статусі героя і званні лейтенанта-командера (майора), але продовжує виконувати спеціальні завдання. Зокрема, у жовтні 1955-го на замовлення розвідки МІ-6 він у гавані Портсмута досліджує, як під водою влаштований радянський крейсер «Свердлов».

У 46 років Кребб остаточно йде у відставку. Продає меблі у Лондоні, багато п’є, курить і втрачає фізичні кондиції. Але королева потребує його послуг. До Портсмута йде крейсер «Орджонікідзе». На борту — перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов і голова Ради міністрів СРСР Микола Булганін. Під водою — цікаві для британців нові гвинти та кермо.

Справа на трьох

17 квітня 1956 року командер та його супутник із вигаданим прізвищем Сміт реєструються в готелі неподалік доків Портсмута та зв’язуються з офіцером, який мав надавати підтримку. Наступного дня «Орджонікідзе» пришвартується у Портсмуті. Кребб надвечір робить пробне занурення.

Вранці плавець та його супутник йдуть з готелю і разом з місцевим офіцером повертаються до бухти. Обстеження крейсера під водою має зайняти годину. Але Кребба немає понад дві. Його спільники розуміють, що операція зазнала невдачі. Повноцінний пошук неможливий. Гості не мають зрозуміти, що відбувалося під їхнім судном. Сміт повертається до готелю, розплачується, забирає свої та Креббові речі.

Наступного ранку радянський адмірал за кавою говорить британському, що його матроси помітили водолаза біля кораблів. Британський адмірал щиро заперечує таку можливість.

Незабаром зникнення Кребба помічає його роботодавець із меблевого магазину. Силові структури стурбовані, аби інформація про зникнення агента не поширилася принаймні до кінця візиту делегації з СРСР. Поліціянт вириває сторінки з реєстраційної книги готелю, в якому зупинявся Кребб. Його матері та колишній дружині поки нічого не повідомляють.

Всі на пошуки

27 квітня радянські кораблі пішли. Преса починає цікавитися зникненням плавця. Адміралтейство оголошує, що він пропав безвісти під час випробування підводного апарату в бухті Стокса (5 кілометрів від Портсмута).

Радянські дипломати зіставляють обставини, не вірять в офіційну версію і рішуче вимагають пояснень. На найвищому державному рівні триває «розбір польотів». Але ніхто не знає, куди подівся Кребб.

Більш ніж через рік, у червні 1957-го, за кілька кілометрів від Портсмута рибалки знаходять тіло. Воно вдягнене у водолазний костюм, але не має рук і голови. Припускають, що це Кребб. Мати, колишня дружина і остання подруга дайвера не вірять. Проте на лівій нозі трупа знаходять характерний шрам, і цього було досить. 5 липня його поховають. Та це ще не кінець історії.

Тисяча й одна версія

1960 року виходить книга поп-історика Бернарда Хаттона «Шпигун-жаба». З посиланням на секретні документи, автор стверджує, що Кребб живий і тренує бойових плавців у СРСР під іменем Льва Левовича Корабльова. А тіло? Тіло підкинули «совєти».

2006 року британська розвідка розсекретила частину документів щодо операції з дослідження «Орджонікідзе». Вони не відповіли на головне запитання, зате показали, як спецслужба намагалася приховати невдачу і шукала, кого призначити винним.

Рік потому в ЗМІ з’явилась заява такого собі Едуарда Кольцова, який ніби-то служив в морській розвідці і 1956 року перебував на борту «Орджонікідзе». Кольцов зізнався у вбивстві Кребба. Показав зброю — мисливський ніж, і нагороду за подвиг — орден Червоної зірки.

«Я проплив під ним, схопив за ноги і різко потяг донизу, на себе. Коли його обличчя порівнялось зі мною, вдарив ножем і перерізав горло разом з трубками для дихання», — розповідав чоловік. За його версією, диверсант встановлював міну на дні крейсера поруч з відсіком для боєприпасів. Проте журналісти виявили чимало невідповідностей. Підрозділ, в якому нібито служив Кольцов, у 1956-му ще не був створений. Імені такого плавця немає у списках нагороджених орденом Червоної зірки.

Тим часом з’являються нові версії. Колишній напарник Сідні Ноулз заявив, що 1957-го його змусили заявити, ніби безголове тіло належить Креббу, але це було не так. Він підозрює, що Кребб симпатизував СРСР і був вбитий своїми.

Також писали, що радянський матрос поцілив в диверсанта дрібнокаліберною гвинтівкою. Що Кребб загинув від секретної зброї. Що екіпаж крейсера чекав на шпигуна і, коли той наблизився, провернув гвинти. Що Кребб був застарий для такої роботи, і його організм дав збій при зануренні. Що шпигуна вбила несправність обладнання.

Кребб, Лайонел Кребб

Що сталося насправді, стане відомо 2057 року. Особисте досьє Лайонела Кребба після його смерті засекретили на 100 років. Попри невідомі обставини загибелі та можливу зраду, водолаз вже став один із ймовірних прототипів Джеймса Бонда.

Образ Кребба впізнається у дев’ятій книзі бондіади Яна Флемінга — «Шарова блискавка» (1961). У романі герой бореться з терористичною організацією «Спектр», яка викрала бомбардувальник із двома ядерними боєголовками. Події відбуваються на Багамах. Бонд постає досвіченим водолазом, яким був Кребб.