Як задовольнити цілий гарем наложниць і мати заборонені ісламом одностатеві стосунки з юнаками-рабами? Про це османські султани та їхні наближені могли прочитати в бахнаме — особливих книгах, присвячених сексуальним практикам. WAS розкриває таємниці османської секс-літератури.

Іслам дозволяє чоловікам багатоженство та позашлюбні стосунки з наложницями — сексуальними невільницями. Але ставить умову — кожну із законних дружин вони мали однаково задовольняти не лише фінансово, а й сексуально. Тому в близькосхідних культурах особливе місце займав культ чоловічої потенції.

Сексуальним питанням в ісламському світі був присвячений особливий жанр трактатів — бахнаме, які почали писати ще в 9 столітті арабською та перською мовами. Їхні автори спиралася на європейську античну медичну традицію, збагачуючи її власними знаннями в сфері сексуальності. До книг входили класифікації геніталій та сексуальних поз, рецепти збуджувальних і контрацептивних засобів та пікантні історії.

До Османів ця література потрапила в першій половині 15 столітті за правління султана Мурада ІІ. Найперша відома нині османська книга-бахнаме — праця перського математика й астронома 13 сторіччя Насіра ад-Діна аль-Тусі «Імператорська бахнаме», в турецькому варіанті — «Переклад імператорської книги з медицини».

Загалом відомо про більш як 50 османських бахнаме, в основному — перекладних. Найпопулярніший османський секс-трактат — «Повернення старого до молодості силою сексу», створений 1519 року вченим і юристом Кемальпашою-заде, був лише перекладом книги арабського автора 13 століття Ахмада Юсуфа аль-Тіфаши. Численні варіанти цього твору містили не лише текст, але й наочний матеріал — османські мініатюри, а пізніше — навіть гравюри.

Еротична сцена з манускрипту Ruju al-shaykh ila sibah, 1799-1817 роки. Джерело: Collection of Mony Vibescu, Paris

Легендарна блудниця Алфія

Цей ілюстрований трактат відкривається рамковим сюжетом про Індію, де нібито давно мешкала відома блудниця, яка переспала з тисячею чоловіків — її називали Алфія або «Тисячниця». Книга оповідає про величезну популярність цієї вмілої жінки:

«Насправді її майстерність у мистецтві коїтусу була на такому рівні, що серед тих, хто претендував на звання бабія, не залишилося жодного, хто не був би відданим її спідниці, бажаючи злягатися з нею. З цієї ж причини деякі жінки, що прагнули бути повіями, приїжджали і вчилися мистецтву коїтусу в неї».

Від імені Алфії і ведеться розповідь. Вона описує 51 позу для сексу, які розділяє на 6 груп. У кожній групі — до десятка основних поз: жінка лежить на спині, обидва партнери сидять (підкреслюється, що для успішного акту в цій позі пеніс мав бути особливо довгим і міцним), жінка лежить на боку, жінка — обличчям донизу, жінка зігнута й нахилена вперед, обидва партнери стоять.

Після детального обговорення цих поз, Алфія розповідає про мистецтво спокусливої розмови, перераховує місця на тілі жінки та чоловіка, які можна пестити й цілувати. Також вона називає трюки для уповільнення чи прискорення статевого акту.

Ілюстрація з османського рукопису Ruju al-shaykh («Шейх згадує свою молодість»), Туреччина чи Балкани, 1817 рік. Джерело: Sotheby's

Сексуальні анекдоти

Нерідко в різних бахнаме можна знайти сексуальні історії, які нібито трапилися в реальному житті. Наприклад, у «Поверненні старого до молодості силою сексу» зустрічаються 9 таких порно-розповідей:

  1. «Весляр, який зґвалтував свою пасажирку».
  2. «Зваблива жінка».
  3. «Вдова, що злягалася зі сліпцем».
  4. «Жінка, завойована обманом».
  5. «Сусід на поближній терасі».
  6. «Хтива дівчина та її негритянський коханець».
  7. «Дружина євнуха та погонич мулів».
  8. «Дівчина, яку взяли силою».
  9. «Пекар і принадлива дівиця».

В історії про вдову й сліпця, приміром, ідеться про те, як одна благочестива молода вдова з Багдада прийшла на могилу свого покійного чоловіка. Там вона застала сліпця, який мав читати молитву за упокій душі померлого. Він спав і у нього була ерекція. Побачивши це, вдова не втрималася й оволоділа чоловіком.

Чоловік, що демонструє себе через дірку в паркані (деталь), 'Aṭā'ullāh bin Yaḥyá'Aṭā'ī, 15 століття. Османський перевидання з ілюстраціями 1721 року. Джерело: The Walters Art Museum / CC BY-NC-SA 3.0
Чоловік, що демонструє себе через дірку в паркані, 'Aṭā'ullāh bin Yaḥyá'Aṭā'ī, 15 століття. Османський перевидання з ілюстраціями 1721 року

Розмір і форма мають значення

У відомому ілюстрованому секс-трактаті «Природний імпульс у бажанні статевого акту» авторства доктора 17 століття Мустафи Ебуль Фейза міститься дуже докладна класифікація жіночих статевих органів. Також там розповідається про їхню сумісність із різними типами пенісів. За словами автора, піхви бувають такі: вогка (fehvâ), щільна (mütehannika), делікатна (mütehhattime), жирна (müteşahhame), суха (şekrâ), широка (lezika), глибока (ka’râ), порожня (cevfâ). Ось опис останньої:

«Її стінки розташовані далеко одна від одної, а внутрішня частина — порожниста. Такий тип піхви властивий дуже високим жінкам і тим, які багато народжували. Вони насолоджуються товстими членами».

Cevfâ. «Порожня» піхва. Ілюстрація: Canan Senol, 2007 / cananxcanan.com за описом в бахнаме Evlilik Armağanı (Wedding Gift)

«Делікатна» піхва характеризується так:

«Її верхня і нижня частини рівні, відстань до матки коротка, а розмикання швидке. Ці коханки люблять швидко отримувати задоволення, яке їм надає член середнього розміру. Якщо руху буде забагато, через тендітність піхви, жінка відчує біль та страждання».

Mütehhattime. «Делікатна» піхва. Ілюстрація: Canan Senol, 2007 / cananxcanan.com за описом в бахнаме Evlilik Armağanı (Wedding Gift)

У трактаті припускається, що «занадто вогка, а всередині широка й холодна» піхва не може задовольнити чоловічий член. Тому її власниці, як правило, не люблять чоловіків, а віддають перевагу тертю промежини з іншими жінками.

Fehvâ. «Вогка» піхва. Ілюстрація: Canan Senol, 2007 / cananxcanan.com за описом в бахнаме Evlilik Armağanı (Wedding Gift)

В цьому ж творі також вміщено поради, як чоловікові підібрати собі жінку для сексу за її зовнішністю: «Кажуть, якщо ротик коханої маленький, значить, і її піхва має бути вузькою. Чим червоніший язик жінки, тим сухішим буде її статевий орган».

Одностатеві розваги

В деяких бахнаме також є історії про чоловічі гомосексуальні практики. Одна з найпопулярніших оповідок — «Ланцюжок коханців» (zincir sikişi) — розповідає про юнаків із гарними сідницями, які після трапези та цікавої бесіди влаштували оргію. Для наочності є ілюстрація, де зображено 10 напівоголених парубків, які утворили коло, встромивши статеві органи один в одного.

Опис гомосексуальної оргії містився в рукописі вже згаданого трактату «Повернення старого до молодості силою сексу», який замовив для себе султан Селім І Грізний. В цьому творі також розповідається, як чоловікам правильно займатися одностатевим сексом, як спокушати для цього хлопчиків, а також як отримати максимум насолоди від статевих актів із гермафродитами.

«Ланцюжок коханців». Гомосексуальна сцена в османському манускрипті, 1773 рік. Джерело: Tuhfet Ul-Mulk / Shaykh Muhammad Ibn Mustafa Al-Misri

Сексуальне життя самого Селіма й досі викликає суперечки серед дослідників. Так, за словами найвідомішого українського сходознавця Агатангела Кримського, цей султан «одкинувсь од жіноцтва та й оддався самісінькій педерастії». Такі ж звичаї нібито укорінилися й у яничарському війську. «Навербовані гарні хлопчики (ічолани) ставали за коханців для офіцерів», — писав Кримський.

Відомо, що Селімова дружина Айше Хафса — мати майбутнього султана Сулеймана Пишного — писала своєму чоловікові сповнені розпачу листи. Вона жалілася на самотність, марно сподіваючись на зустріч із Селімом, який весь час проводив у компанії військових.

Гомосексуалісти, що були зганьблені натовпом. 'Aṭā'ullāh bin Yaḥyá'Aṭā'ī, 15 століття. Османський перевидання з ілюстраціями 1721 року. Джерело: The Walters Art Museum / CC BY-NC-SA 3.0

Лікування порнографією

Вважається, що саме завдяки бахнаме султан Ібрагім І (1640–1648) зцілився від імпотенції. Вона розвинулася внаслідок неврозу, який виник в юності від життя в ізоляції. Його утримував під «домашнім арештом» старший брат — султан Мурад ІV.

Аби допомогти 25-річному Ібрагімові мати статеві зносини із жінками гарему, цілитель Джинджи-ходжа подарував йому примірник бахнаме з порнографічними ілюстраціями, які султан щодня уважно розглядав. Допомогло.

Коханці в обіймах. Абдулла Бухарі, акварель на золотому папері, 1744 рік. Джерело: Музей мистецтв округу Лос-Анджелес / Wikimedia Commons

2 січня 1642 року наложниця-українка Хатідже Турхан народила йому первістка Мегмеда. Невдовзі на світ з’явилося ще двійко його синів від інших наложниць. Згодом Ібрагім уже не виходив із гарему, де спав із купою жінок, зокрема — з 150-кілограмовою вірменкою Шивекяр. На додаток він ще й одружився із наложницею-грузинкою Теллі Хасекі, якій у придане віддав скарбницю Єгипту. Саме гаремні розваги, через які Ібрагім занедбав державні справи, стали приводом для його зміщення з трону, а потім і страти.

У 19 столітті найпоширеніший османський секс-трактат видали друком французькою та англійською мовами, завдяки чому жанр бахнаме набув популярності в Європі. Це стало для європейців справжньою сенсацією — як свого часу сповнені загадок і східного еротизму казки «Тисячі й однієї ночі». Нині історики й сходознавці вважають бахнаме не стільки порнографічними виданнями, як давніми посібниками із сексології. Переважно саме з метою лікування й навчання азам статевого життя цю своєрідну медичну літературу читали шляхетні османці.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter