Чому не можна будувати хунту на рибі та пташиному лайні
Перуанський анчоус — найчисленніший вид риби на планеті, та майже вся ця біомаса мешкає біля берегів Чилі та Перу. Не дивно, що багато місцевих жителів живуть за рахунок рибного лову. Коли анчоуса стало не вистачати, прийшов кінець перуанській хунті.
1968 року в результаті перевороту до влади в Перу прийшли військові на чолі з Хуаном Веласко Альварадо. Різко посилилася роль держави в економіці: банки, великі компанії, природні ресурси були націоналізовані. Вже до 1974 року в Перу почалася криза.
Альварадо змістили з поста президента. Його місце зайняв соратник Франсиско Бермудес, який спробував вирівняти ситуацію ринковими реформами, але і це не допомогло. Що ж стало причиною раптового і глибокого обвалу, з яким не впоралися ні капіталістичні, ні соціалістичні методи управління?
Справа в тому, що до початку 1970-х експорт перуанського анчоуса став одним з головних джерел валютних надходжень в бюджет країни, але буквально за кілька років улов знизився в десять разів. 1971 року виловили 12 мільйонів тонн, а 1973 року — всього 1,2 мільйона. Головною причиною цього був природний катаклізм — Ель-Ніньо. Нагріті приповерхневі води Тихого океану змістилися на схід від берегів Перу, а разом з ними пішли косяки риб.
На цьому біди Перу не закінчилися. Раціон морських птахів теж складався з анчоусів, тому їх популяція скоротилася слідом за поголів’ям риби. Птахи є джерелом цінного добрива — гуано. Без покладів пташиного посліду селяни не могли удобрювати землю. Почалися неврожаї, які привели до серії бунтів і повстань.
1980 року хунта була змушена визнати свою поразку у війні з природою, оголосила вибори та добровільно відійшла від справ.
Що було далі:
Згодом температура океану нормалізувалася. До 1994 року вилов анчоуса в Перу повернувся до показника 12,5 мільйона тонн. Наступного разу Ель-Ніньо вдарив по рибалках 2015 року, але влада Перу вже була до цього готова.
Читайте далі, як устриці з їжі для нужденних перетворилися на делікатес.