Аллагу Акбар, козаченьки! Хроніки 17 століття відповідають, чи був Хмельницький мусульманином
Відображення українського минулого в османських джерелах непідготовленого читача приголомшує. Славний гетьман Іван Виговський
там цілує руки кримському ханові, а всі союзи й угоди козаків з Османами подаються східними хроністами як «рабування» й приниження перед Високим Порогом
.
Турецька «Історія Кам’янця»
також виводить початки козацтва з 13 століття, натякаючи на золотоординське походження козаків. «Історія Дому Кьопрюлю» розповідає про якихось загадкових рабів-козаків із їхнім гетьманом як учасників ісламських заворушень у Стамбулі. А пізній літописець Шемданізаде, взагалі, прирівнює козацтво до племен Кримського ханату на кшталт ногайців.
Втім один із найцікавіших прикладів взаємодії козацтва з ісламським світом наводить хроніка «Історія Наїми». Згідно з нею, сам гетьман Богдан Хмельницький був таємним мусульманином: «Любов до віри Мугаммада оселилася в його серці», ще коли він кілька років був у стамбульському полоні, куди потрапив 1620 року після поразки військ Речі Посполитої в битві під Цецорою. Хроніка навіть розповідає, що спочатку при особистій зустрічі кримський хан Іслам ІІІ Ґерей не повірив у правовірність козацького ватажка. Але тоді гетьман надав доказ віри:
«[Хмельницький] здійснив разом із ним вечірній намаз, відтак продекламував високославний могутній Коран».
Чимало з натхненних дослідників Хмельниччини зазвичай не знають, куди приткнути цей крамольний епізод. Тому його часто просто оголошують легендою. Між тим, як очевидець Мегмед Сенаї
у своїй хроніці засвідчив щонайменше намір Хмельницького стати мусульманином. В дослівному перекладі цей уривок звучить так:
«Гетьман, званий Мільнєскі, що, приготувавшись до вшанування почестю Ісламу в його єстві, хай стане звитяжцем на правовірному шляху».
Згадана «Історія Наїми» поготів доповнює таку картину гетьманським позовом у шаріатському суді після вбивства його стамбульського друга — очільника яничарів Бекташа-аги. В системі ісламських координат і шаріату на такий позов мали право лише мусульмани. Крім того, сам факт близьких дружніх стосунків із цим Бекташем, про що розповідає вже чимало джерел, свідчить на користь мусульманства гетьмана. Тодішній османській культурі були геть невластиві дружні стосунки між різновірцями на воїнському рівні.
Віра і політика
У будь-якому разі два авторитетних джерела нелегко просто відкинути вбік. Проте їм варто шукати пояснення вже в різноманітних слов’янських джерелах. Загалом у відомостях про Козацьку революцію 1648–1657 років легко наштовхнутися на різноманітні чутки про «бусурманство Хмельницького». Та частішають вони саме 1653 року, коли наближалося його сумнозвісне підданство Москві.
Прилуцький лікар Лукаш Климовський доносив у Москву, що сам польський король писав київському митрополитові про гетьманову зміну віри. Є свідчення, ніби митрополит Сильвестр Косів
розсилав Україною листи про віровідступництво Хмельницького.
Інформація про віровідступника Хмельницького фігурувала й в польсько-московських перемовинах 1653 року. Польський уряд наполегливо переконував московських послів, що Хмельницький давно став мусульманином. Причому як доказ цієї інформації нагадував про козацьку плату українськими бранцями для Кримського ханату за військову підтримку.
Літопис Самійла Величка розповідає, як Хмельницький використовував чутки про своє віросповідання. Згідно з хронікою, 1653 року Хмельницький сам послав київського полковника Антіна Ждановича послом до польського короля начебто від Війська Запорізького. Жданович мав переконати поляків, що козацтво неабияк нарікає на зраду гетьманом православної віри та його намір присягнути на вірність султану.
Таким чином Хмельницький сам поширював новини про своє «бусурманство», аби погрожувати Варшаві з Москвою своїми близькими відносинами з Османами й блискучими турецькими перспективами. Цілком імовірно, що задля правдивості такого спектаклю, він міг декламувати Коран як справжній мусульманин.
Богдан Хмельницький був геніальним політичним авантюристом — заради наміру створити велику козацьку державу — не гребував ані театральним намазом із ханом, ані тимчасово необхідною присягою московському цареві. Тож якщо Хмельницький і визнав, що немає бога крім Аллага, то лише заради політичної мети.
Читайте далі про дипломатичні хитрощі засновника Січі Байди Вишневецького.
Автор: Олесь Кульчинський, сходознавець-османіст, кандидат наук, докторант Стамбульського університету