Історія на військовій службі: 11 іменних бригад України
6 травня 2019 року президент України присвоїв почесні найменування 57-й, 58-й, 26-й бригадам Збройних сил. Загалом вже 11 бригад армії, флоту та Нацгвардії мають імена історичних особистостей.
WAS коротко роз’яснює, ким були ці люди.
24-та окрема механізована бригада імені короля Данила (ЗСУ)
Данило Галицький (1201–1264) — правитель Галицько-Волинського князівства. Зміцнив і розширив кордони своєї держави. Заснував Львів, Холм та низку інших міст. 1245 року змушений був визнати себе васалом Золотої Орди, але й після цього провадив незалежну політику. Шукав союзників на Заході. 1253 року посланець папи Інокентія IV коронував Данила: князь став королем Русі.
7-ма бригада тактичної авіації імені Петра Франка (ЗСУ)
Петро Іванович Франко (1890–1941) — син видатного письменника. Був одним із засновників Пласту. Під час Першої світової війни — поручник Українських січових стрільців. Наприкінці 1918 року став командиром Летунського відділу Української Галицької армії. Під час бойового вильоту потрапив до польського полону, з якого потім утік. Навчав льотчиків УГА. В 1930-х перебрався до радянської України, працював педагогом.
72-га окрема механізована бригада імені Чорних запорожців (ЗСУ)
«Чорні запорожці» — кавалеристи кінного дивізіону 2-го Запорізького полку УНР, який згодом назвали 1-й кінним полком Чорних запорожців. З грудня 1919 року до травня 1920-го задіяні у Зимовому поході військ УНР. Згодом полк бере участь в Радянсько-польській війні, де УНР виступила на боці Польщі. 25 липня 1920-го «чорні запорожці» відзначилися під час бою під Сидоровом. Пізніше армія союзників змушена була відійти за Збруч.
1-ша Президентська бригада оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка (НГУ)
Петро Дорошенко (1627–1698) — гетьман Правобережної України. 1668 року ненадовго зміг об’єднати Україну під своєю владою. Наступного року через загрозу з боку Польщі й Московії уклав Корсунську угоду з Османською імперією, отримав широку автономію й підтримку яничарів. Після багаторічної боротьби проти зовнішніх і внутрішніх ворогів 1675 року зрікся булави.
406-та окрема артилерійська бригада імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова (ВМС)
Олексій Алмазов (1886–1936) — генерал-хорунжий армії УНР, командир артилерійських підрозділів. Народився в Херсоні, вчився у Петербурзі, під час Першої світової дослужився до полковника. Здобув ордени Святого Володимира і Святого Георгія IV ступеня. В липні 1919 року брав участь в переможному бої військ УНР з 12-ю радянською армією за Вапнярку. Був учасником Першого зимового походу. Після — жив на українських землях Другої Речі Посполитої.
30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького (ЗСУ)
Костянтин Острозький (1460–1530) — волинський князь, державний діяч Великого князівства Литовського. Підтримував православ’я, добився скасування заборони на будівництво церков. Неодноразово перемагав татарів. Після перемоги 1497 року став першим великими гетьманом литовським. 8 вересня 1514 року під Оршею розгромив московське військо. Похований в Києво-Печерські лаврі.
15-та Бориспільська бригада транспортної авіації імені авіаконструктора Олега Антонова (ЗСУ)
Олег Антонов (1906–1984) — видатний радянський авіаконструктор. Народився у Московській губернії, з 1952 року жив і працював у Києві. Під керівництвом Антонова розроблялися літаки серії «Ан»: транспортні, пасажирські й багатоцільові.
21-ша окрема бригада охорони громадського порядку імені Петра Калнишевського (НГУ)
Петро Калнишевський (1691–1803) — останній кошовий отаман Запорозької Січі. Обраний 1765 року проти волі Катерини II, був отаманом десять років, аж до знищення Січі. Командував козацькими загонами під час російсько-турецької війни. Відстоював права запорожців. 1776 року засланий до Соловецького монастиря, де його тримали в одиночному ув’язненні. Помер на Соловках у віці 112 років. Канонізований УПЦ Київського і Московського патріархатів.
57-ма окрема мотопіхотна бригада імені кошового отамана Костя Гордієнка (ЗСУ)
Кость Гордієнко (?–1733) — кошовий отаман Запорозької Січі. Неприязно ставився до Івана Мазепи, але підтримав його у війні проти Петра I, бо вважав російського царя загрозою для українського козацтва. Заснував і очолював Олешківську й Кам’янську січі на землях Кримського ханату. Лише після смерті Гордієнка серед козаків взяли гору прихильники повернення до Російської імперії.
58-ма окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського (ЗСУ)
Іван Виговський(1608–1664) — гетьман Козацької держави, наступник Богдана Хмельницького. Підписав Гадяцькі статті з поляками, за якими Гетьманщина ставала третім суб’єктом Речі Посполитої — Великим князівством Руським. В червні 1659 року розгромив велике московське військо в Конотопській битві. Через невдоволення старшини зрікся булави на користь Юрія Хмельницького.
Наприкінці 2017 року було заявлено про формування 4-ї окремої танкової бригади імені Виговського. Офіційних документів щодо її почесного найменування знайти не вдалося.
26-та артилерійська бригада імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича (ЗСУ)
Роман Дашкевич (1892–1975) — визначний артилерист часів національно-визвольних змагань. Під час Першої світової у званні старшини австрійської армії потрапив до російського полону. Після Лютневої революції 1917 року в Києві допомагає зібрати українську армію, відбиває наступ більшовиків. У Мотовилівському бої 1918 року доклався до перемоги сил Директорії УНР над військами гетьмана Скоропадського. Протягом 1919 року очолював гарматну бригаду Січових Стрільців.
Також у сучасному українському війську є низка бригад, названих на честь топонімів: 56-та окрема мотопіхотна Маріупольська, 93-тя окрема механізована «Холодний Яр», 1-ша окрема танкова Сіверська, 55-та окрема артилерійська «Запорізька Січ», 16-та окрема бригада армійської авіації «Броди».