Єврейська епідемія: як італійські лікарі обдурили нацистів
Фашистський режим в Італії закріпився 1922 року. Але до початку Другої світової війни євреї могли спати спокійно. Вони мали рівні права з італійцями, займали високі державні посади, та й сам Беніто Муссоліні, говорив, що в країні з правильною системою влади антисемітизм просто неможливий.
Все почало змінюватися після зближення Італії з Німеччиною в кінці 1930-х. Муссоліні довелося поступитися, і восени 1938 року були прийняті закони обмежують громадянські права євреїв. Але справжні проблеми євреїв Італії почалися п’ять років по тому, в самий розпал війни.
10 липня 1943 року війська союзників висадились на Сицилії, а вже на початку вересня з’явилися на континенті. Для того, щоб запобігти захопленню Італії союзниками, частини вермахту під командуванням фельдмаршала Альберта Кессельрінга займають північ країни та створюють Італійську соціальну республіку. Парашутна група Отто Скорцені звільнила Муссоліні з-під арешту, але він став лише маріонеткою в руках Райху. Італії довелося жити за нацистськими порядками.
Підрозділи СС приступили до знищення єврейського населення. В середині вересня 1943 року пройшли перші антиєврейські акції. До кінця місяця сотні й тисячі італійських євреїв були відправлені до таборів смерті.
Раптова чума
Окупація Риму нацистами тривала з вересня 1943-го по червень 1944 року. За збігом обставин в цей час в місті почала вирувати дивна хвороба, яка отримала назву Синдром «К». Всі, у кого були помічені симптоми цього захворювання, були госпіталізовані в католицькій лікарні Фатебенефрателлі на крихітному острівці посеред річки Тибр. На іншому боці річки знаходилося єврейське гетто.
Коли в середині жовтня 1943 року СС влаштували рейд, близько 45 євреїв знайшли притулок в католицькій лікарні. Майже всім їм при обстеженні був поставлений раніше невідомий медицині діагноз — Синдром «К».
Ця хвороба ніколи не з’являлася в університетських підручниках або медичних дослідженнях. Її просто не існувало. Синдром «К» був продуктом фантазії антифашистського активіста, доктора Адріано Оссічіні. Діагноз отримували не тільки євреї, але і політичні активісти. Навіть партизанська радіостанція була укрита в госпіталі.
Оссічіні за підтримки двох інших лікарів-ентузіастів Вітторіо Сачердоті та Джованні Борромео розробив страхітливу симптоматику хвороби. Висновки авторитетних лікарів приписували хворим Синдромом «К» суворий карантин. «Пацієнтам» веліли поводитися як туберкульозники при перевірках і візитах німецьких солдатів.
Німецькі інспектори оминали палати з хворими Синдромом «К». Офіцери думали, що хворі заражені паличкою Коха. А коли вони бачили голосно кашляють єврейських дітей, то з жахом покидали госпіталь.
«Ми назвали його «К» на честь німецького командира Кессельрінга. Нацисти думали, що це рак або туберкульоз, і тікали, як кролики», — писав Вітторіо Сачердоті в мемуарах.
Персонал лікарні підігравав лікарям, чітко дотримуючись інструкцій. Якби лише один якийсь працівник повідомив нацистам про те, чим насправді була «хвороба», то абсолютно всі причетні не дожили б до закінчення війни.
Постскриптум
Спільні зусилля лікарів і персоналу лікарні Фатебенефрателлі залишалися таємницею до початку 21-го століття. Після того, як 2004 року історія набула широкого розголосу, почався процес збору інформації та спогадів колишніх «пацієнтів» лікарні.
Вже 13 жовтня 2004 року Джованні Борромео отримав звання Праведника народів світу від ізраїльського національного меморіалу Голокосту «Яд Вашем». Професор Борромео не тільки підтримав ідею помилкового діагнозу «Синдрому К», а й переводив єврейських дітей із гетто до лікарні Фатебенефрателлі задовго до окупації Риму нацистами.
У червні 2016 року лікарня Фатебенефрателлі отримала ім’я «Будинку життя» за порятунок потенційних жертв нацизму. На урочистостях був присутній 96-річний Адріано Оссічіні. Поруч із доктором стояли шестеро людей, які зобов’язані йому життям.