Майстри інцесту: як вироджувалася династія Габсбургів
1 листопада 1700 року у віці 38 років помер король Іспанії Карл II з династії Габсбургів. Так довго Карл прожив лише завдяки постійному догляду лікарів та прислуги.
Король з народження хворів — епілепсія, розм’якшення кісток, проблеми майже з усіма органами, імпотенція. Крім того, Карл успадкував фірмову ознаку роду Габсбургів — випнуту нижню губу і сторчувате підборіддя. Дітей у Карла не було, рід Іспанських Габсбургів на ньому перервався, а трон посів його далекий родич, Філіп V з роду Бурбонів.
В той самий час Священною Римською імперією правив Леопольд I з іншого гілки — Імперських Габсбургів. Його здоров’я було міцним, він прожив довге життя і зачав купу дітей у трьох шлюбах. Нещасному Карлу Леопольд уже був досить далеким родичем, але губу і підборіддя мав майже ідентичні. На фамільних портретах Габсбургів різних гілок можна знайти одні й ті ж дефекти обличчя, навіть з огляду на манеру художників того часу робити замовників на портретах красивішими. Довгий час вважалося, що це — результат активного кровозмішання, прийнятого в династії Габсбургів. Нове дослідження іспанських медиків, опубліковане в журналі Annals of Human Biology, підтвердило припущення.
Вчені з Університету Сантьяго-де-Компостела порівняли зображення представників династії Габсбургів і склали їх детальне генеалогічне древо — майже 6000 людей у двох десятках поколінь. І результати виявилися передбачуваними — чим сильніше Габсбурги захоплювалися інбридингом, тобто заводили дітей від близьких родичів, тим більше страждало їх потомство від хронічних захворювань.
З династичної точки зору шлюби між близькими родичами були вигідні — трон точно залишався в руках Габсбургів, навіть при дуже поганій політичній ситуації. Але Іспанські Габсбурги переборщили з інцестом. Смертність немовлят від вроджених захворювань в їхньому роду доходила до 50%. Батько Карла II був рідним дядьком його матері, яка сама була плодом любові двоюрідних брата і сестри, чиї батьки також доводилися один одному близькими родичами. Власне, Карл уже не міг народитися здоровим, коефіцієнт інбридингу у нього вийшов 25,4% — це навіть трохи більше, ніж у дітей, зачатих рідними братом і сестрою.
«Хоча наше дослідження засноване на історичному матеріалі, інбридинг досі поширений в окремих географічних регіонах і серед певних релігійних та етнічних груп, тому і сьогодні важливо досліджувати його наслідки. Династія Габсбургів служить свого роду лабораторією для цього, оскільки рівень інбридингу в ній особливо високий», — підсумував професор Роман Вілас.
Імперські Габсбурги теж страждали від спадкових захворювань і мали характерну зовнішність, але не так сильно А незабаром після зникнення іспанських родичів, до них прийшла відносно свіжа кров.
1713 року імператор Священної Римської імперії Карл VI прийняв новий закон про престолонаступництво — Прагматичну санкцію. У нього не було синів, і він побоювався розділу своїх володінь. Тому він залишив спадкоємицею свою дочку Марію Терезію та її чоловіка, герцога Лотаринзького Франца Стефана. Ось тільки Марія не йшла в сім’ю чоловіка, тож утворився новий рід — Габсбурги-Лотаринзькі. Василь Вишиваний, який так і не став монархом України, походив саме з цього роду.
Читайте далі, як француз-революціонер став родоначальником династії шведських королів.
На обкладинці: Портрет імператора Максиміліана та його родини. Картина Бернхарда Штрігеля, 1515 рік / Kunsthistorisches Museum