Останній крок доброї волі КДБ
31 липня 2022 року в Москві помер останній голова КДБ СРСР Вадим Бакатін. Він очолив спецслужбу у серпні 1991-го, після провалу змови ГКЧП. На той час від «контори», що наводила жах на радянських людей, залишилася лише жалюгідна тінь.
Ветерани-чекісти та фанати СРСР Бакатіна не люблять, адже головною його справою на тій посаді був демонтаж КДБ – спецслужбу розділили на кілька відомств (таких як Міжреспубліканська служба безпеки СРСР). Але не лише за це.
5 грудня 1991 року Бакатін передав американському дипломату Джеймсу Коллінзу схеми прослуховування нової будівлі посольства США у Москві. Її будували ще з 1979-го, але в середині 1980-х американці зрозуміли, що вона прослуховується. Знайти «жучки» не вдавалося, тож посольство просто відклало переїзд на невизначений термін.
Передача документації підслуховуючих пристроїв була піднесена як жест доброї волі з боку КДБ та радянської влади. Бакатін погодив таке рішення з радянським та російським президентами – Горбачовим та Єльциним.
Радянські патріоти після цього називають Бакатіна зрадником, який допоміг вічному ворогові. Сам же екс-глава КДБ наголошував, що не було жодної практичної необхідності зберігати далі цю таємницю. Крім того, американська влада не дозволяла радянському посольству у Вашингтоні переїхати до своєї нової будівлі, поки не буде вирішено питання з посольством у Москві. Слова Бакатіна підтверджував і сам Коллінз. Також дипломат зазначав, що «жучки» на той час безнадійно застаріли і в жодному разі не принесли б користі СРСР.
А ось колишній голова російського Агентства федеральної безпеки Віктор Іваненко стверджував протилежне: «Нічого подібного! Там було використано абсолютно нову технологію. Елементи звукопровідної системи були замуровані в цеглі. Ми їх одержували від закордонних постачальників. Це було ноу-хау. Будували закордонні підрядники, яким американці довіряли. КДБ завербував підрядників».
Як би там не було, тоді багато хто був упевнений, що холодна війна Москви та Вашингтона остаточно закінчилася. Помилялися.
Фото на обкладинці: Olga Kuzischina / CC BY-SA 4.0