Сайґо Такаморі. Як останній самурай наблизив повалення Романових

В токійському парку Уено є цікавий пам’ятник — чоловіча фігура з мечем та собакою біля ніг. Це пам’ятник заколотнику Сайґо Такаморі — людині, що підняла зброю проти імператора. Ким був цей ушанований японцями «ворог трону», та як він після своєї смерті став загрозою династії Романових, розповідає WAS.

Статуя Сайґо Такаморі в парку Уено, Токіо, Японія. Скульптор — Такамура Коун. Фото: Frank «Fg2» Gualtieri / Wikimedia Commons

У буремні для Японії 1867–1868 роки молодому імператорові Муцухіто знадобилася допомога в зміцненні влади. До цього понад 250 років країною правили сьоґуни з клану Токуґава. Останній із них, Токуґава Йосінобу, під тиском представників правлячих кіл держави відмовився від традиційних повноважень, розраховуючи на посаду прем’єр-міністра першого японського уряду. Та на заваді цьому стала антисьоґунська опозиція на чолі із Сайґо Такаморі — очільником військ князівства Сацума. Вони хотіли остаточно покінчити з впливом роду Токуґава, позбавивши його особливого статусу й обширних земельних володінь.

Так відбулася Реставрація Мейдзі — повернення влади японському імператорові й проведення швидких модернізаційних реформ. Ображений Йосінобу в січні 1868 року розпочав війну проти монарха. Імператорську армію очолив Такаморі, який вже в травні змусив капітулювати Едо (нині — Токіо) — резиденцію сьоґунів Токуґава.

Сайґо увійшов до складу першого уряду, а в 1871–1873 роках фактично керував ним, поки група міністрів вивчала західний досвід управління державою. Втім Сайґо Такаморі не схвалював інтенсивну вестернізацію держави, вважаючи це зрадою духу справжньої Японії. До того ж войовничий самурай давно виношував ідею вторгнення в Корею. Але його ідеї не знайшли підтримки японської еліти. 1873 року він віддаляється від двору й починає збирати довкола себе однодумців.

Спостерігаючи як і далі руйнується традиційний японський уклад, Сайґо в січні 1877 року піднімає повстання — розпочинається Південно-західна війна. 25 тисячам повстанців протистояла більш як 100-тисячна імператорська армія. У вересні під час битви при Сіроямі 500 воїнів Сайґо вийшли проти 30 тисяч солдатів уряду. Після поразки Такаморі, за самурайською традицією, вчинив ритуальне самогубство. Саме ці події стали історичною основною для голлівудського фільму «Останній самурай» із Томом Крузом у головній ролі.

З його загибеллю остаточно пішла в небуття епоха самураїв. Але заслуги та повага японської еліти до загиблого не дала стерти його ім’я — Сайґо Такаморі став одним із «Трьох великих героїв Реставрації». 1889 року його було посмертно повністю реабілітовано і невдовзі в парку Уено з’явилася його статуя.

Удар для останнього царя

1891 року до Японії з візитом прибув спадкоємець російського престолу, майбутній останній цар Микола ІІ з роду Романових. Це була велика подія для японського імператорського дому. Заходи безпеки були відповідні, але халепа все-таки трапилась.

11 травня Микола перебував у місті Оцу, де через вузькі вулиці був змушений пересуватися не кінним екіпажем, а рикшею. Шлях слідування гостя було прикрашено російськими та японськими прапорами, цесаревича вітали японці. Але раптом поліціянт Цуда Сандзо, який мав пильнувати процесію, підбіг до коляски Миколи й напав на нього із шаблею в руках. Молодого Романова врятував випадок — обидва удари були ковзними, спадкоємець зміг вистрибнути й урятуватися, а нападника швидко скрутили.

Спадкоємець російського престолу Микола Романов, 1891 рік, Японія. Джерело: Nagasaki City Library Archives

На суді японець заявив, що іноземні гості начебто не виявили гідної поваги пам’ятнику героям придушення повстання Сайґо. Сам нападник брав участь у тій війні. За словами японознавця Дональда Кіна, існує також версія, нібито злочинець боявся, що Сайґо Такаморі насправді не вбив себе, а знайшов прихисток у Росії і тепер прибув разом із цесаревичем, щоб шкодити Японії. Нападника судив Верховний суд Японії, його засудили до довічної каторги, але Цуда Сандзо помер у в’язниці у вересні того ж року.

Відпливаючи додому, Микола тепло попрощався із японським імператором і сказав, що не тримає зла на японців. Однак немало його сучасників й істориків відзначають, що інцидент в Оцу таки викликав у Миколи певну відразу до Японії. Так, за словами російського прем’єра Сергія Вітте, коли Микола зайняв престол, то з радістю прислухався до оточення, яке зневажливо висловлювалося про японців, ба більше — сам називав їх «макаками».

Ставши царем та спостерігаючи зростання напруженості в японо-російських стосунках, він не шукав компромісів, ідучи натомість на загострення ситуації. Така політика могла стати причиною нападу на російський флот і початку Російсько-японської війни 1904–1905 років. Микола знехтував дипломатією й оголосив війну. А далі — нищівна поразка, Кривава неділя, Революція 1905–1907 років. Ці події остаточно підірвали авторитет царської влади, хоча тоді монархії вдалося врятуватися. Але коли революційна ситуація виникла наступного разу — в лютому 1917-го — царя вже не було кому обороняти.

Можна сказати, що мертвий самурай Сайґо Такаморі завдавав доленосного удару по династії Романових.

Автор: Євген Козупиця 

Читайте далі, як 2019 року в Японії почалася Епоха Рейва.

На обкладинці: Битва при Сіроямі. Картина 1880 року. Джерело: Музей міста Каґосіма

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter