19776

Вбивця риб, антисеміт, невірний чоловік. 10 фактів про Жака-Іва Кусто

Ви, звісно, пам’ятаєте цього немолодого худорлявого француза у червоній шапочці, який з екрану телевізора розповідав нам про мешканців морів. Тоді Жак-Ів Кусто здавався усобленням мудрого вченого та невтомного рятівника живої природи. Але водночас у його біографії можна знайти чимало темних плям.

Ми підготували десять цікавих (та не завжди позитивних) фактів про Жака-Іва Кусто.

1. Початок Другої Світової війни Жав-Ів Кусто зустрів 29-річним офіцером-артилеристом французьких ВМС. Воював з італійцями. Коли Франція капітулювала, оселився з родиною на південному сході країни. Таємно допомагав силам французького Спротиву – передавав розвідувальні дані та взяв участь в операції з викрадення документів з комендатури окупантів у Тулоні. Після війни отримав кілька бойових нагород.

Але пізніше деякі колишні соратники звинувачували Кусто в боягузстві – під час однієї з операцій він нібито втік, лишивши товаришів напризволяще.

2. Наприкінці 1990-х, вже після смерті дослідника, виник скандал: журналісти знайшли та опублікували фрагмент із листа 1941 року, де він нарікає на «мерзенних ж…в», які займають все нормальне житло. Преса знаходила лише одне виправдання для покійного академіка: такий побутовий антисемітизм тоді був властивий більшості французів.

А от його брат, журналіст Пьєр-Антуан, відверто симпатизував нацистам та став активним колаборантом. Після війни йому винесли смертний вирок, який замінили на довічну каторгу. У 1950-х Пьєр-Антуан звільнився по амністії. Від своїх поглядів не відмовився, публічно виправдовуючи колаборацію з нацистами. Жак-Ів, який тоді вже став відомим, просив брата мовчати, але той не слухав.

3. На часи окупації, 1942-1943 роки, припадає дебют Кусто як режисера та винахідника. Він зняв та випустив свій перший фільм «На глибині 18 метрів», присвячений підводному полюванню. Технічні рішення, які дозволяли вести зйомку, стали без перебільшення революційними.

Тоді ж разом з інженером Емілем Ганьяном він винайшов акваланг. Різні апарати для дихання під водою існували і раніше, але саме розробка двох французів була як ніколи зручною та легкою. Слово «акваланг» (буквально «водна легеня») вигадали теж вони. Для всіх апаратів такого типу цю назву застосовують лише в країнах колишнього СРСР та деяких східноєвропейських. У французькій кажуть «автономний скафандр», у англійській – «скуба», а словом «акваланг» у більшості мов світу позначають лише конкретні моделі, запропоновані Кусто та Ганьяном.

4. У 1950 році, коли Кусто випустив вже 7 фільмів та активно шукав спонсорів для реалізації всіх своїх задумів, британський мільйонер Томас Гіннесс купив списаний корабель ВМС Великої Британії, який тепер називався «Каліпсо». Він передав судно досліднику в оренду за символічну платню – 1 франк на рік. І висунув лише дві умови: нікому не називати ім’я мецената (його дізналися вже значно пізніше) та не просити ще грошей.

«Каліпсо» на десятиліття став базою для Кусто та його команди, аж поки не затонув після аварії в Сингапурі у 1996-му. Далі були роки поневірянь: легендарний корабель возили світом, він горів та був розкрадений, спадкоємці вже померлого дослідника обговорювали різні проекти його відновлення, знаходили на це гроші та судилися. Так нічого з того і не вийшло.

5. Фільми Кусто завоювали три «Оскари» та одну «Золоту пальмову гілку» в Каннах.

6. Вже старого Жака-Іва Кусто пам’ятають як екоактивіста, який боровся за порятунок мешканців Світового океану. Але в молодості, знімаючи фільми, він не сильно переймався стражданнями водної фауни. І заради ефектних сцен робив речі, про які сьогодні боляче читати. Наприклад, команда зловила та навмисно поранила немовля кита, після чого на нещасну тварину напали акули. Або глушила рибу динамітом, щоб зібрати мертві тушки для обліку (мовляв, по-іншому ніяк не виявиш всі види, які мешкають у цьому місці).

7. Ще один символ Кусто, не менш впізнаваний, ніж «Каліпсо» – червона в’язана шапочка. Дайвери носять такі, щоб не застудити вуха після занурення. А колір – данина старій моді. Такі традиційно вдягали англійські рибалки. У 19 столітті предмет гардеробу перейняли перші дайвери. Їм доводилося тепло вдягатися ще перед зануренням – у громіздких скафандрах, які використовували тоді, було холодно. Компанія Heinke, провідний виробник обладнання для підводників, включила червону шапочку до свого стандартного набору.

Сьогодні деякі виробники шапок називають червоні в’язані моделі на честь легендарного француза. А бар Cousteau’s у Флориді робить знижку 10%, якщо прийти у червоній шапці.

8. Перша дружина Кусто, Сімона, була його вірною соратницею та такою ж фанаткою моря, як він сам. Її батько дав гроші на розробку аквалангу, сама вона продала родинні коштовносі та хутро, щоб придбати паливо та обладнання для «Каліпсо», і часом проводила більше часу на судні, ніж чоловік.

А тим часом Кусто зовсім не являв собою зразок подружньої вірності. Від коханки Франсін Тріпле в нього народилися двоє дітей, про що врешті решт дізналася дружина. Коли ж у 1990-му Сімона померла, Жав-Ів почекав півроку та одружився на Франсін.

9. Кусто разом із сином від першого шлюбу Жаном-Мішелем кілька разів вкладав мійльони в бізнес-проекти на кшталт океанічних розважальних парків. Справа щоразу провалювалася, у чому батько був схильний звинувачувати сина.

Їхні стосунки з часом погіршилися, а незадовго до смерті Жак-Ів судився з сином, який назвав свій готель на Фіджі «Кусто». Суд задовольнив вимогу батька, і син був змушений додати у назву готелю своє ім’я – щоб не було плутанини з некомерційними організаціями Кусто-старшого.

10. У 2004 році вийшла трагікомедія Веса Андерсона «Водне життя зі Стівом Зіссу», яка є свого роду пародією на фільми Жака-Іва Кусто та присвячена його пам’яті. Головний герой так само носить червону шапочку.

А французи у 2016-му випустили байопік «Одіссея». Кусто зіграв Ламбер Вільсон (відомий також як Меровінген з кількох частин «Матриці»), а роль Сімони дісталася Одрі Тоту («Амелі»).

Композитор Жан-Мішель Жарр присвятив досліднику морів альбом 1990 року Waiting for Cousteau. Початковий варіант назви – «Кусто на пляжі» (Cousteau on the beach), однак сам Жак-Ів виступив проти, пояснивши, що громадські пляжі приносять шкоду Світовому океану. На альбомі чотири композиції – Calypso у трьох частинах та заглавна.

Ім’я Жака Кусто носить мексиканський острів у Каліфорнійському заливі.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter