5 найцінніших експонатів музеїв Києва

Тарас Співак

Митрополит Петро Могила з посмішкою Мони Лізи, кілограмова золота прикраса часів Олександра Македонського, несподіваний лук Святого Георгія, чотири найбільш рідкісні ікони на планеті і таємна кімната київського князя – WAS пояснює, навіщо і де на це дивитися.

1. Скіфська пектораль, 4 століття до н.е.

Прикраса зі звірячим декором зроблена сучасниками Олександра Македонського. Швидше за все, її виготовили в Греції на замовлення скіфської верхівки.

В 1971 році пектораль в кургані Товста Могила виявив Борис Мозолевський. Він закінчив історико-філософський факультет Київського університету, працював кочегаром і редактором журналу «Наукова думка». На дозвіллі Мозолевський писав антирадянські вірші, і в 1968 році за наводкою КДБ його попросили звільнитися з журналу. Тепер він – позаштатний співробітник Інституту археології, а між експедиціями працює кочегаром: банально потрібні гроші.

Після відкриття численних золотих прикрас в поховальних камерах Товстої Могили Мозолевський отримує трикімнатну квартиру, хорошу зарплатню в 200 рублів і шанс захистити дисертацію. Археолог користується ним сповна. В 1980-му році він стає завідувачем сектора скіфської археології Інституту археології НАНУ.

Сьогодні побачити пектораль можна в Музеї історичних коштовностей.

Пектораль з кургану «Товста Могила». Джерело: Wikipedia

2. Ранньовізантійські ікони, 6-7 століття

В кінці 19 століття єпископ Порфирій Успенський відвідав один з найдавніших християнських монастирів – Святої Катерини в Єгипті – і отримав в подарунок чотири ікони. Вони були передані Київській духовній академії, а сьогодні розміщені в окремій залі Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

Ці найбільш рідкісні ікони планети виконані в античній техніці енкаустики – малюнок наносили на дерев’яні дошки розтопленими восковими фарбами. Через 100-200 років після їхнього створення Візантію охопило іконоборство. Посилаючись на Старий Заповіт, імператори визнали шанування ікон ідолопоклонінням. Ікони, мозаїки, фрески, християнські скульптури знищували по всій країні. За їхнє зберігання страчували.

В світі збереглися лише 12 ранньовізантійських ікон: іконоборці з Константинополя не дісталися Єгипту. Ці ікони дуже схожі на римські світські портрети. Після розпаду Римської імперії на Західну і Східну художня традиція ще деякий час зберігалася.

Святі Сергій і Вакх, 6 століття н.е. Фото надано Музеєм мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків

3. Фрески і графіті Софії Київської, 11 століття

Софія – один з небагатьох київських храмів домонгольської доби, який ніколи не був зруйнований. Зовні він не виглядає давнім: в 18 столітті коштом гетьмана Івана Мазепи кладку обтинькували і побілили, а інтер’єр розписали олією в стилі козацького бароко. В 19 столітті шматок штукатурки відпав, відкривши оригінальну фреску. Реставратори почали роботу в 1920-х роках: церква чинила опір аж до встановлення радянської влади. Вони відкрили розписи, зроблені візантійськими художниками.

Особливо цікаві вежі собору. В 11 столітті увійти до них можна було зовні, доступ всередину був відкритий лише представникам правлячої сім’ї. Князь відірвався на повну – наказав розписати стіни сценами зі звичайного життя (полювання, зображення придворних музикантів, поїздка в Константинополь). Давньоруське мистецтво було повністю підпорядковане церкві, і віднайти в ньому світські мотиви дуже складно. Ці роботи – унікальні.

Всередині храму знайдено безліч видряпаних написів. Є підпис Володимира Мономаха, запис княгині Гертруди-Олісави: «Господи помози рабі своїй Олісаві Святополчі матері, руській княгині…» і повідомлення про смерть Ярослава Мудрого. По ньому вдалося встановити роки життя князя.

«Кінь», графіті 11 століття на стінах Софійського собору. Джерело: sofiyskiy-sobor.polnaya.info

4. Візантійська ікона св. Георгія, 12 століття

Ікона цікава не лише солідним віком та унікальною для Візантії об’ємною технікою. Вона дозволяє критично поглянути на популяризований вченими 19 століття термін «Візантія», який відокремив Східну Римську імперію від Західної.

Жителі Візантії вважали себе спадкоємцями тих самих римлян. На цій іконі Святий Георгій зображений в одязі римського полководця. Російські, українські, болгарські і грузинські іконописці часто писали святих у військових обладунках своїх країн. Але на візантійських іконах Георгій завжди у формі римського воїна 3 століття. В такому вигляді римська спадщина доживе до 1453 року, коли Константинополь візьмуть турки.

Ікона Святого Георгія з житіями виставлена в Національному художньому музеї України.

«Святий Георгій з житієм», 12 століття. Джерело: Palukopa / Національний художній музей України / CC BY-SA 3.0

5. Перші світські портрети України

17 століття – розквіт бароко в європейському живописі. Мистецтво стає більш драматичним, піднімає соціальні проблеми, набуває світського характеру. На землях Гетьманщини перехід до світського мистецтва затягується, оскільки православ’я чинить опір змінам. Це не зупиняє багатьох козаків і діячів церкви в їхньому бажанні закарбувати себе в картині.

Вони звертаються до місцевих або польських іконописців і отримують портрети, які мало відрізняються від тогочасних ікон. Зображення візантійського канону не надто пластичні і завжди символічні. Кожна деталь в них, як в іконах, що-небудь означає.

Пізніше в Річ Посполиту приїдуть італійські та голландські майстри, портрети стануть світськими і реалістичними. Але деякі з самобутніх портретів козацької еліти цінуються вище – це український Ренесанс. Чого лише варта знакова напівпосмішка Леонардо да Вінчі на обличчі київського митрополита Петра Могили.

Козацькі портрети, парсуни, зберігаються в Національному художньому музеї України.

Портрет митрополита Петра Могили. Автор невідомий, 17 століття. Джерело: Національний художній музей України / Wikipedia
Портрет лубенського полковника Григорія Михайловича Гамалії. Автор невідомий, кінець 17 століття. Джерело: Національний художній музей України / namu.kiev.ua

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter