5 медичних відкриттів, завдяки яким ви живі
Вони врятували мільйони життів, перевернули хід історії і вивели людство з лабіринту болю. Читайте і скажіть «велике спасибі!»
За історичними мірками зовсім недавно, в 19 столітті, середній європеєць жив 42 роки. Третина народжених помирала одразу, ще третина не доживала до 10 років. Люди віком за 35 часто нагадували руїни з гнилими зубами. Щасливці, які подолали 50-річний рубіж, виглядали біблійними патріархами.
Запалений апендикс відправляв пацієнта на цвинтар, пневмонія з високою імовірністю ставала фатальною, банальний грип вбивав тисячами. Операції були пеклом. Камені видаляли через розсічення промежини з введенням настоянки опію в пряму кишку, ампутації намагалися проводити за кілька хвилин – більше людина була не в змозі витримати.
Людство століттями жило в пеклі, але навіть до появи антибіотиків і МРТ в медицині ставалися рятівні прориви.
1. Анестезія
Видалення зубів в давнину було сумішшю лікування і ярмаркових фокусів. Навколо сновигали роззяви і бажаючі засвоїти трюк. Пізніше операції проводили в переповнених аудиторіях. Родзинкою шоу були дикі крики пацієнта, а способами його надійної фіксації ділилися зі студентами. Але 16 жовтня 1846 в Бостоні два американських лікаря провели публічну операцію з видалення підщелепної пухлини. Вільям Мортон знеболив пацієнта діетиловим ефіром. Після цього Джон Коллінз Воррен різав його, чуючи тільки дзвін інструментів і шепіт глядачів.
Мортона називають «батьком анестезії». Пізніше були експерименти з хлороформом для вгамування болю під час пологів, операції на очах під прикриттям кокаїну, внутрішньовенні коктейлі з алкоголем і перші спроби спінальної блокади. В 1905 році було синтезовано новокаїн. Людство перемогло біль і попередило величезну кількість смертей від травматичного шоку.
2. Групи крові
Перші спроби переливання крові зафіксовані ще в Стародавній Греції. Переливали навіть від тварин до людини (закінчувалося це сумно). Недоброзичливці писали, що в 1492 році папі Інокентію, який страждав від лихоманки, подавали кубки з кров’ю трьох 10-річних хлопчиків.
В середині 19 століття документально зафіксовані півсотні епізодів переливання крові від людини до людини. Приблизно третина з них мала успіх. Систематизувати ці досліди в 1900 році зміг австрійський лікар Карл Ландштейнер. Він забирав кров у себе і своїх співробітників, змішував в центрифузі і спостерігав за склеюванням та осіданням еритроцитів.
Внесок в перший етап дослідження ікс-променів зробив і український фізик з Австро-Угорщини Іван Пулюй. Він докладно описав катодні промені в 1880-1882 роках і сконструював пристрій, який був джерелом ікс-променів.
Так були відкриті три групи крові, дещо пізніше учні Ландштейнера виявили ще одну. За обґрунтування методу переливання крові і порятунок мільйонів життів він отримав Нобелівську премію. День народження Ландштейнера, 14 червня, відзначають як «День донора».
3. Рентгенівське проміння
До відкриття Вільгельма Рентгена помічниками хірургів були киянки, пилки і долота для переламів неправильно зрощених кісток. Випадкове відкриття ікс-променів в місці зіткнення катодних променів в кінці 1895 року, а також відмова Рентгена патентувати технологію, викликала бурхливий розвиток в суміжних напрямках. В онкології, пульмонології, діагностиці з’явилися нові галузі.
Неоціненний внесок Рентгена в практику медицини був відзначений Нобелівською премію.
4. Вакцинація
В середні віки жертвами віспи щороку ставали 300-400 тисяч європейців. Всього за історію епідемій від неї загинули принаймні 3 мільярди жителів Землі. В 1796 році британський лікар і натураліст Едвард Дженнер спостерігав за перебігом хвороби після випадкового зараження селян коров’ячою формою віспи. Він зауважив, що після цього люди не заражаються набагато більш небезпечним штамом.
Почалася чвертьстолітня боротьба з церквою і громадською думкою, недовірою колег, газетами, в яких малювали карикатури рогатих хворих. Згодом метод став обов’язковим для застосування в армії і на флоті, а король Іспанії навіть спорядив експедицію для доставки вакцини в свої американські володіння. Особистий лікар короля взяв з притулків 22 хлопчиків-сиріт і робив їм по черзі щеплення під час плавання. Коли на руках щепленого з’являлися гнійники коров’ячої віспи, їхнім вмістом прищеплювали наступних дітей.
5. Антисептики
У вікторіанську епоху лікарі після розчленування трупа в анатомічному театрі бігли приймати пологи, мимохідь сполоснувши руки з глечика. Смертність від пологової гарячки сягала 20-30%. На щастя, угорський лікар Земмельвайс і британець Лістер незалежно одне від одного дійшли висновку, що в хірургічній практиці необхідні антисептичні заходи.
Використовуючи карболову кислоту (фенол), герметичні пов’язки і миття інструментів з одночасною обробкою поля рани, лікарям вдалося знизити смертність у породілей до 1-2%. З 40 осіб, які пройшли через ампутацію, тепер виживало не менше 35.
Зараз в його рідному Будапешті стоїть пам’ятник Земмельвайсу з написом «Рятівників матерів». За життя вченого труїли і ізолювали в психлікарні, лікуючи від стресу проносними і обливанням крижаною водою. Перед смертю великий лікар сказав, що шкодує лише за сотнями тисяч породілей, яких можна було врятувати, якби він докричався до колег раніше.
Фото на обкладинці: Пацієнт в рентген-кабінеті Йоганнесбурзької лікарні, 1905 рік. Wellcome Library, London / Wellcome Images
