Тест Відчуйте себе княгинею

Вчитися доведеться. Грецькі ченці викладали князівнам і княжичам грамоту, математику, іноземні мови, астрономію, риторику, ази філософії. Майбутня королева Франції Анна Ярославна серед іншого вивчала етикет.

В епоху Київської Русі дівчата виходили заміж у 15–16 років. Після монгольської навали шлюбний вік розширився до 12–18. Віддати вас заміж раніше могли заради скріплення відносин між династіями або в разі передчасної втрати цноти.

Згідно зі Статутом Ярослава, за зв'язок з юдеєм або мусульманином жінка суворо каралася постригом у черниці та великим грошовим штрафом: «Аще жидовии или бесермении будеть с рускою, на иноязічницех митрополиту 50 гривень, а рускую поняти в дом церковныи».

Однак княжну походження ставить вище за правила. Суд над вами неможливий. Кохайте кого хочете та думайте про майбутнє. Шлюб з юдеєм, мусульманином, язичником не дозволять ваші батьки.

Із сотні княжен Русі домонгольського періоду, відомих історикам, 39 були видані заміж за іноземних монархів. Найбільше виїхало до Польщі — 8.

6 княжен стали дружинами угорських монархів, 3 — литовських, по 2 — померанських, німецьких і візантійських. Шлюби з правителями Франції, Норвегії, Швеції, Богемії, Болгарії, Моравії були одиничними.

Разом з Інгігердою 1019 року князю віддали місто Альдейгьюборг (зараз село Стара Ладога в Ленінградській області) і прилеглі землі.

Шведка отримала при хрещенні ім’я Ірина, стала другою дружиною Ярослава і народила йому 10 дітей. Першу дружину князя роком раніше захопив і відвіз назавжди польський король Болеслав.

Давньоісландська «Сага про Еймунда» стверджує, що Інгігерда все життя кохала короля Норвегії Олафа II й таємно зустрічалася з ним у Новгороді.

Поживши при дворі Ярослава, Гаральд відправився служити візантійському імператорові та заслужив місце командира гвардії. На чолі найманців-варягів він воював за Візантію в Малій Азії, Греції, Італії, Болгарії. Перемоги принесли йому славу і великі статки.

1043/44 року Єлизавету віддають заміж за Гаральда, а через три роки він завойовує трон Норвегії. Шлюб не був щасливим. Незабаром Гаральд взяв у наложниці дівчину з сильного місцевого клану, її сини успадкували престол.

Освічені жінки Русі мали власні бібліотеки. Якщо купити книгу було неможливо, її переписували. Ольга Романівна переписала збірник церковних і світських законів «Кормча книга».

У пари не було синів, і волинський князь перед смертю 1288 року передав свої володіння князю луцькому. Однак у родині вочевидь було кохання. Заповіт Володимира Васильковича відводить вдові місто і село для годування, захищає її право не йти до монастиря й самій вибрати нареченого єдиній доньці.

Жест Ольги Романівни не мав на Русі прецедентів. Княгиню вважають автором частини Волинського літопису, включно зі хвальною «Повістю про Володимира Васильковича».

Повстання древлян через надмірні побори і загибель князя Ігоря 945 року змусили Ольгу впорядкувати податки. Вона об’їжджає свої землі, фіксує розмір данини, зводить опорні пункти й залишає відповідальних за збір податків.

Реформи мають успіх — піддані заспокоюються, держава зміцнюється. Син Ольги, Святослав, отримує можливість реалізувати свої амбіції. При ньому Русь успішно воює з Візантією, Болгарією, печенігами, хазарами.

1086 року великий князь Всеволод Ярославич побудував для дочки Янчин монастир (офіційно — Андріївський). Анна (Янка) постриглася в черниці і стала його першою ігуменею. У монастирі діяла перша відома на Русі школа для дівчат. «Собравши младших девиц, неколико обучала писанию, також ремеслам, пению, швению и иним полезным им занятиям», — повідомляє літопис.

Жінки з панівних родин Русі брали участь в управлінні державою, займалися дипломатією, плели політичні інтриги. Відомі випадки, коли дружини очолювали князівства під час хвороби або далеких походів чоловіків.

Ім’я і походження вдови Романа Мстиславича невідомі, літописи називають її «Велика княгиня Романова». Княгиня знайшла для себе і синів політичний притулок, вибивала допомогу іноземних союзників, домовлялася з галицькими боярами. У неї вийшло. Її син — Данило Галицький, який прийняв титул короля Русі від папи римського.