Тест Виживи на підводному човні Райху

Німецький підводник мав небагато шансів пережити Другу світову. На бойових завданнях будуть знищені 757 підводних човнів Райху. З 39 тисяч членів екіпажів загинуть 30 тисяч (70 %).

Для порівняння: з 13 мільйонів німецьких піхотинців вбито або зникло безвісти 1,6 мільйона (12 %), з 3,4 мільйона службовців люфтваффе загинули 320 тисяч (9,4 %).

«Римський салют» та вітання «Хайль Гітлер!» стали обов’язковими в ВМС Німеччини тільки після невдалого замаху на Гітлера в липні 1944 року. Тоді нацисти вирішили підвищувати лояльність військових.

Навіть після цього наказ виконувався не завжди. Підводники вважали себе елітою, військовими професіоналами і командирів вітали традиційним військовим салютом — підносили праву руку до кашкета, пілотки.

Треба відбиватися. Якщо до літака менше, ніж 4 кілометри, навіть при терміновому зануренні човен не встигне опустити ніс глибше 50 метрів. Корма при цьому залишиться набагато вище. Літак без жодного ризику зможе бомбити ціль з невеликої висоти.

Авіація союзників потопила близько ⅓ від всіх знищених німецьких підводних човнів (половину, якщо враховувати розбомблені в портах). У свою чергу, німецькі підводні човни збили понад 100 літаків.

Підводний ас Петер Кремер згадував, що матроси боялися недосвідчених командирів. У прагненні заробити нагороду ті часто йшли на занадто великий ризик. А от командир з Лицарським хрестом гарантував певну безпеку.

За роки Другої світової кавалерами Лицарського хреста стали 124 з 1401 командирів німецьких субмарин.

Чехія ніколи не мала виходу до моря і свого військово-морського флоту. Однак бомбардувальники B-24 Liberator чеської бомбардувальної ескадрильї у складі ВПС Великобританії потопили дві німецькі субмарини: в листопаді 1943 року і в жовтні 1944 року.

1. Американський танкер — гідна ціль.
2. Британський катер — дрібниця.
3. Японський транспорт — союзник.
4. Німецький лінкор «Тірпіц» — свій.

Згідно з чинними тоді правилами війни, пасажирські і госпітальні судна не могли бути пофарбовані в камуфляж, і на них не можна було розміщувати будь-яке озброєння.

Переобладнаний лайнер із зенітними знаряддями — легальна ціль.

У вересні 1942 року американський бомбардувальник атакував два німецькі підводні човни, коли ті допомагали британським морякам з потопленого транспорту «Лаконія» . Після цього капітанам заборонили вживати заходів для порятунку людей з торпедованих човнів. Проте про вбивство теж не йшлося.

Навесні 1944 року командир човна U-852 Ґанс-Вільгем Ек наказав потопити уламки грецького пароплава разом з рятувальними плотами, що плавали серед них. Після війни його було страчено за військовий злочин. Інші такі випадки в німецькому підводному флоті Другої світової невідомі.

Після прибуття човнів негайно з'явилися чутки про секретну місію з порятунку Гітлера. Жодних доказів цьому не знайшли. Капітани скерували човни U-530 та U-977 в Аргентину, оскільки хотіли здатися в нейтральній країні подалі від СРСР, США й Великої Британії.

Обидва човни були застарілими, ними командували 25-річні лейтенанти. Якби нацистська верхівка хотіла втекти, то легко знайшла б сучасніші субмарини й досвідченіших капітанів.

У березні 1941 року англійські есмінці глибинними бомбами пошкодили й змусили спливти човен U-99. Екіпаж здався. До 1947 року Отто Кречмер пробув у полоні, але ніхто не зміг побити його досягнення — капітан потопив 40 кораблів загальною вагою в 209 тисяч тонн.

Після повернення до Німеччини Кречмер працював юристом. Відправився на службу відразу після появи флоту у ФРН і вийшов на пенсію в чині адмірала флотилії. 1998 року 85-річний ветеран відзначав золоте весілля прогулянкою Дуєм: випив, підсковзнувся на палубі, вдарився головою і помер у лікарні.