Високогірна війна: кому знадобився льодовик Сіачен

Більшість жертв цієї війни полягли не під кулями. Сніг, мороз, зневоднення і кисневий голод – надзвичайно ефективні вбивці в спірних горах між Індією і Пакистаном.

i

В основі індо-пакистанського конфлікту – суперечка навколо області Кашмір. В 1947 році під час розділу Британської Індії на Індію і Пакистан князь Кашміру, порушуючи договори, проголосив незалежність від обох нових держав. 21 жовтня 1947 року в Кашмір увійшли пакистанці. У відповідь індійська армія взяла під контроль 2/3 регіону. Почалась війна.

Сіачен – хаотичне нагромадження каміння і льоду в горах Каракоруму, де сходяться кордони Індії, Пакистану і Китаю. Льодовик спадає з висоти майже 6000 м над рівнем моря і має п’ять прохідних перевалів висотою більше п’яти кілометрів. Взимку тут випадає до 10 м снігу. Вузькі полонини регулярно засипає лавинами. Одна з них у 2012 році накрила одразу півтори сотні пакистанських військових.

Абсолютно безглузде для економіки місце. Зате з тутешніх висот зручно контролювати долини і торгові шляхи з Китаю в Пакистан. Це з’ясувалося недавно. Всім було плювати на скелі Сіачен до 1980-х років.

Перша висадка

1984 рік. Індійська розвідка отримала інформацію від європейського продавця альпіністського обладнання. Пакистан замовив величезну партію гірської амуніції. Після аналізу закупленого спорядження, а також даних про масову видачу альпіністських сертифікатів в Пакистані і активності патрулів супротивника в районі льодовика, було ухвалене рішення про висадку.

Карта регіону. Джерело: wikireading.ru

Індійський контингент склали два піхотні батальйони Кумаонського полку і рота скаутів. Багато бійців тоді вперше побачили альпенштоки, лижі та льодоруби. Група була посилена зенітним озброєнням, установками «Град-П» і гелікоптерами, здатними літати у високогір’ї. Індійці висадилися 11 квітня 1984 року, випередивши пакистанців на два тижні.

Перші три дні десант на стратегічному перевалі Білафонд Ла був відрізаний сніговою бурею. Почалися втрати від набряку легенів і обморожень. В штабі навіть не знали, чи жива передова група. Індійські скаути вижили. За 50-градусного морозу і поривів вітру до 100 км/год вони змогли розчистити вертолітний майданчик, поставити намети і побудувати з каменів перший оборонний периметр.

Солдати індійської армії на льодовику Сіачен. Фото: ADGPI – Indian Army / Facebook
Індійські солдати на льодовику Сіачен. Фото: defenceforumindia.com
Житлові приміщення в індійському таборі. Photo: indianexpress.com
Медичний намет в індійському таборі. Photo: indianexpress.com

Запізнілий штурм

25 квітня 1984 року прибули пакистанські групи – і натрапили на кулеметний вогонь і міни. Почалася бійня за крихітні спостережні пости на висоті 5000-6000 м над рівнем моря. Вдень артилерія намагалася вогнем викликати сходження лавин. Лютими ночами намети з солдатами зривало в прірву поривами вітру. Два роки тривали безуспішні спроби пакистанців штурмувати індійські позиції в лоб. На десятки загиблих припадали сотні обморожених.

За через три роки, в квітні 1987-го, пакистанцям вдалося видертися на вершину висотою 6440 м, що на півночі від перевалу Білафонд Ла. Там вони заснували укріплений пост Каід. З нього спецназівці стріляли по гелікоптерам, що пролітали повз, наводили артилерію на каравани постачання. У двох невдалих атаках на цей блок-пост під кулеметним обстрілом полягли 23 індійських солдати з елітного батальйону Кашмірської легкої піхоти.

Пакистанські військові на льодовику Сіачен, 2012 рік. Фото: defence.pk
Пакистанські військові на льодовику Сіачен, 2012 рік. Фото: defence.pk
Пакистанські військові на льодовику Сіачен, 2012 рік. Фото: defence.pk
Пакистанські військові на льодовику Сіачен, 2012 рік. Фото: defence.pk

Герої Індії

26 червня 1987 року індійська штурмова група під керівництвом наїб-субедара Бана Сінгха під прикриттям хуртовини змогла піднятися на неприступну 450-метрову крижану стіну і обійти пакистанський опорний пункт з тилу. Бійці закидали єдиний бліндаж гранатами, били противників льодорубами і ножами.

Пост Каід вирізали, вцілілі захисники намагалися спуститися вниз, але зірвалися в прірву. Бана Сінгх підняв на вершині прапор Індії і отримав найвищу військову нагороду країни – медаль Парамвір Чакра.

Бана Сінгх отримує подяку від прем'єр-міністра Індії Раджива Ганді. Фото з домашнього архіву Бана Сінгха
Бана Сінгх (в центрі), 2014 рік. Фото: Myopia123 / CC BY-SA 3.0

Активні бойові дії на льодовику тривала до кінця 1990-х. Пакистанці десятки разів намагалися атакувати індійські пости на перевалах, засновували бази на доступних лише з повітря скелях, закидали з гелікоптерів спецназ в тил противника. Але у індійців залишалася перевага.

В одному зі штурмів загинули одразу три командира спецназу гірських військ Пакистану, а в серпні 1992 року був збитий гелікоптер з командувачем операцією бригадиром Масудом Анварі. Під час Каргільского прикордонного конфлікту 1999 року індійські пости на перевалах і хребті льодовика піддавали масованим атакам. Пакистанці потрапили під мінометний вогонь і не виконали завдання, густо окропивши сніг кров’ю.

Крижане перемир’я

Всього за час конфлікту в цих горах загинуло не менше 3000 пакистанських і 900 індійських бійців. З 2003 року на льодовику Сіачен запанувало крихке перемир’я. Індійці володіють вершиною і чотирма перевалами, пакистанці одним перевалом і мережею постів в горах нижче.

Меморіал у штаб-квартирі Догрського полку індійської армії в пам'ять про солдатів, загиблих в боях за Сіачен. Фото: Abhishek Kumar / Flickr

Постачання в цих краях – справжній виклик для тилових служб. На вершини прокладають трубопроводи з паливом, пости підтримують з гелікоптерів, підкріплення вистрибує з них в сніг, а потім спускається в долини на мотузках.

Конфлікт коштує сторонам мільярди доларів. Індія тримає на високогір’ї щонайменше 4000 військових, 102-гу бригаду, систему постів і хиж-іглу, спеціальні війська. У Пакистана тут 323-я і 62-га бригади зі штабами по обидва боки перевалів, роти спецназу в горах, склади і аеродроми біля підніжжя.

Приблизний паритет в людях і озброєнні гарантує, що швидкого військового вирішення конфлікту не буде.

Фото на обкладинці: AAMIR QURESHI / AFP (з кольорокорекцією)

Популярне: