Вбивці капітана Скотта: печиво, вовна, мотосани

Таня Сорокіна-Піддубняк

«Укладений план отримав загальне схвалення. Залишається випробувати його», – писав капітан Скотт перед початком експедиції в Антарктику. Він помилився, помер сам і згубив чотирьох своїх супутників.

В 1911 році британець Роберт Скотт і норвежець Роальд Амундсен поспішали першими опинитися на Південному полюсі. Норвезький базовий табір був на 100 кілометрів ближче до пункту призначення, ніж британський. Амундсен стартував раніше, йшов швидше і дістався полюса першим. Всі члени норвезької команди успішно повернулися додому. Скотт прийшов на полюс з відставанням у 34 дні. На зворотному шляху до бази він і четверо його супутників загинули.

Скотта вбила віра в технічний прогрес. А ще – печиво.

Одна з найсумніших фотографій в історії. Діставшись полюса, команда Скотта виявила там намет Амундсена. Фото: The Public Domain Review / Flickr

Спорядження: як у ескімоса

Для експедиції Амундсена під замовлення виготовили лижі, черевики і кріплення, придбали традиційний одяг гренландських ескімосів зі шкіри тюленів, вовчого і оленячого хутра. Керівник норвезької експедиції відмовився від сонцезахисних окулярів європейського типу: вирішив використовувати ескімоську модель без скла, з вузькою щілиною в дерев’яній або кістяний оправі.

Британець Скотт придбав гірськолижні окуляри з маленькими круглими скельцями, які швидко запотівали і погано захищали очі. Це призвело до епідемії сніжної сліпоти в таборі британців. Скотт не подбав і про лижні тренування своєї команди. Одяг для британської експедиції виготовили ​​з вовни і гумованої тканини. Виснаження, обмороження і гангрена – таку ціну вони сплатили за зневагу до досвіду ескімосів.

Амундсен в полярній екіпіровці. Постановочне фото 1899 року. Фото: Nasjonalbiblioteket / National Library of Norway
Генрі Бауерс, Тітус Отс, Едгар Еванс, Роберт Фалкон Скотт і Едвард Вілсон на Південному полюсі, 18 січня 1912 року. Фото: Henry Bowers / Wikipedia

Транспорт: чим більше собак, тим краще

Амундсен дотримувався принципу «якомога менше людей, побільше собак». У норвежців їх було більше сотні.

Скотт продемонстрував зневагу до традиційного полярного засобу пересування. На одному з прапорів експедиції був девіз «Обійдемося без собак». Британець закупив 33 лайки, троє мотосаней і 19 поні. За тиждень всі мотосани вийшли з ладу, за місяць загинули або захворіли всі поні. Собаками ніхто не вмів керувати, тому їх залишили в базовому таборі.

Провалюючись в сніг, британці майже 1500 км тягли вантаж на собі.

Учасник норвезької експедиції Хельмер Хансен з собаками. Джерело: Архів Норвезького полярного інституту / npolar.no
Команда Скотта на фоні гусеничних моторних саней. Джерело: The Public Domain Review / Flickr
Собача упряжка. Експедиція Амундсена, 1911 рік. Джерело: Wikipedia
Члени експедиції Скотта тягнуть припаси на санях. Джерело: The Public Domain Review / Flickr

Їжа: більше калорій

Але навіть за умов екстремальних фізичних навантажень і переохолодження британці могли вижити, якби правильно харчувалися. Такого висновку через 100 років після загибелі експедиції дійшли Майк Строд і Льюїс Хелсі з лондонського університету Рохемптон.

Основу раціону обох експедицій становив пеммікан і сухі бісквіти. Пеммікан – поживний, але погано засвоюваний м’ясний концентрат. Амундсен використовував армійський норвезький пеммікан з домішками вівсянки і гороху, який краще засвоювався і містив більше вітамінів.

При тому ж обсязі вуглеводи дають організму більше енергії, ніж білки і жири. Норвежці знову ж були в кращому стані, оскільки взяли більше шоколаду і сухого молока.

З урахуванням необхідності тягнути сани британським полярникам були потрібні 8000 калорій на день. Вони отримували 4500. Їсти більше англійці не могли, оскільки собаки були не в змозі транспортувати більше продовольства.

Щоденний раціон в експедиції Скотта: какао, пеммікан, цукор, печиво, вершкове масло. Фото: Scott Polar Research Institute

Вітаміни: важливість В і С

Крім калорійності, британському раціону бракувало вітамінів. Подолавши половину маршруту до полюса, англійці почали страждати від цинги через дефіцит вітаміну С. На зворотному шляху вони потерпали від нервових розладів – так проявляється дефіцит вітамінів групи В.

В раціоні експедиції Амундсена завжди було джерело вітаміну С – свіже м’ясо. По ходу маршруту норвежці вбивали їздових собак, їли їх самі і годували ними інших лайок. Собаки везли ящики з печивом норвезької фірми Sætre, виготовлене з цільного зерна, вівсяних пластівців і дріжджів. Дріжджі і висівки – потужне джерело вітаміну В.

Повернувшись в Норвегію, Амундсен на знак подяки подарував виробнику його бісквіти, які побували на Південному полюсі.

Упаковки печива в будинку-музеї Скотта в Антарктиці. Джерело: Huntley & Palmers / huntleyandpalmers.org.uk
Печиво для експедиції Скотта складалося з пшеничного борошна і харчової соди. Фото: scottslastexpedition.org

Печиво для експедиції Скотта було виготовлено британською компанією Huntley & Palmers з пшеничного борошна і харчової соди в якості розпушувача. Воно було практично позбавлене вітамінів.

Упаковки британського печива досі зберігають в будинку-музеї Скотта в Антарктиці, де була головна база його експедиції. Капітан Скотт не дійшов до неї лише 18 км. Останній запис у своєму щоденнику він зробив 29 травня 1912 року.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter