Різки, голод і латинь: Як виживали перші українські студенти

Триста років тому життя студентів в Києві було набагато небезпечнішим, проте більш різноманітним ніж сьогодні. Монотонність навчання розвіювалася тілесними покараннями, бунтами та гульбою, необхідністю красти дрова й випрошувати їжу.

До 17 століття в Україні не було вищої освіти. Стандарт того часу передбачав, що після 3–5 років занять вільними мистецтвами студент складав іспит на бакалавра і за бажанням міг продовжити навчання на магістра богослов’я, медицини або права.

Перші систематичні спроби вчити русинів латинській та грецькій мовам, основам природничих наук робили на території Речі Посполитої в єзуїтських колегіумах для католиків і в братських школах для православних. Отримані там знання давали можливість вступати до європейських університетів — їх було вже понад 100.

1632 року київським митрополитом став Петро Могила. На базі двох церковних шкіл він створює Києво-Братську колегію. Католицька влада Речі Посполитої не дозволяє викладати богослов’я і випускати православних магістрів. Вищим навчальним закладом — академією — колегія стане лише в 1690-х роках, після переходу Києва під владу Московського царства і управління гетьмана Мазепи.

Повне навчання в Києво-Могилянській академії тривало 12 років. Перші чотири роки вчили старослов’янську і латинь. Ще чотири роки — поетику, риторику, філософію. Час, що залишився, присвячували богослов’ю — це був перший крок до духовної кар’єри. Додатково могли вчити математику, грецьку, іврит, географію, історію.

До випуску доходили одиниці. Комусь вистачало світської освіти, яку отримали на перших курсах. Інші вмирали або хворими поверталися до батьківської хати. Студентство було непростим випробуванням.

Місця проживання

Орендована хата

Плюси: відносний комфорт
Мінуси: треба платити і терпіти господаря

Більшість студентів Києво-Могилянської академії жили в орендованих кімнатах. Постійне перебування поряд з чужими людьми, господарями будинку, важко давалося.

Так, 1752 року студент курсу філософії Василь Зарудний погрожував зарізати шаблею свого орендодавця, шевця Семена Юрченка. Джерелом конфлікту була служниця Тетяна, яка надовго затримувалася у студента, коли носила йому їжу. Навряд чи там проходили уроки латині. Швець не хотів годувати можливу дитину служниці, а студенту не подобалося втручання в особисте життя.

1804 року інший київський міщанин поскаржився до Академії на студента, який у нього жив, Власа Березовського, — сина сільського священика з-під Умані. Нібито Березовський «позбавив дівоцтва дочку його Тетяну», але не одружився з нею попри народження дитини. Студент обіцяв 100 рублів у якості відкупних. Заплатив 50. Хороша кобила коштувала 200.

Sobor Kyiv
Києво-Братський Богоявленський собор — православний чоловічий монастир на Подолі в Києві. Тут Петро Могила заснував колегіум. Джерело: Наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Podil Kyiv
Вид на Поділ, 1861 рік. Джерело: Наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Бурса

Мінуси: тяжкі умови
Плюси: безкоштовно

Найбідніші студенти (таких було до 25 %) селилися в гуртожитках, які називали конвіктами або бурсами. Будівля бурси поділялася на кілька кімнат. У кожній — стіл на всю довжину і піч з лавками по боках. Ліжок не було. Спали в одязі на лавках або під столом, підклавши під голову книги. В одній кімнаті ночували до 20 людей. У бурсах царювала жахлива антисанітарія, стіни були списані кров’ю розчавлених клопів.

Про перших силовиків України читайте тут: Ціпаки з народом! Вітайте правоохоронців часів Гетьманщини

Загартовані скрутою, безстрашні бурсаки користувалися авторитетом серед студентів, але своїми п’яними витівками приносили чимало клопоту ректорату і міській владі. Тому для «запобігання безчинству і для благопристойності» вночі біля гуртожитків ставили охорону.

Частим злочином була крадіжка деревини для обігріву бурси. У Києво-Могилянській академії існувала приказка «Студент дрова не вкрав, а взяв, а ти, Боже, їм за це гріха не зараховуй». 1671 року бурсаки зняли з міського муру 23 колоди і зрубали 8 зубців, а також виламали дві колоди з моста проїзної вежі. Студенти діяли групами по 20–30 чоловік, і вартові не могли з ними впоратися.

Підробіток до винаходу фаст-фуду

У бурсах панували злидні. У 1780-х роках київський митрополит Самуїл Милославський запропонував найняти до Академії пралю, яка буде дбати про сорочки студентів. Митрополиту відповіли, що на ці гроші краще купити полотна, бо у деяких учнів навіть сорочок немає.

Кращі з бідних студентів отримували допомогу на життя, кондицію. Решта мусили влаштовуватися слугами, сторожами, різноробами, вчителями. Як завжди, найприбутковішими були не найпристойніші заняття.

Міркування

Плюси: вільний графік, можна поєднувати з навчанням
Мінуси: приниження, гоніння

Бідні бурсаки просили милостиню — міркувалі. Зазвичай, міркачі співали, декламували поезію, на свята — влаштовували вистави, вертепи. Чергова спроба посилити нічний контроль над київською бурсою 1784 року була зроблена якраз для того, щоб студенти вечорами «просячи милостині не бродили, і між дворами під воротами й віконцями не співали».

У Чернігові студенти ходили групами, співали під вікнами городян хором і просили «борщику».

Кришування жебраків

Плюси: більше грошей, менше принижень
Мінуси: доводиться жити поруч з волоцюгами

Часто бурсаки наймали професійних жебраків, які забезпечували прожиток відразу кільком студентам, а натомість могли жити під дахом бурси. Деякі навіть готувалися там до вступу в Академію — студенти вчили їх латині. 1764 року в київській бурсі жили 24 таких жебраки.

Молитва за упокій

Плюси: годують
Мінуси: нерегулярний заробіток

Київською традицією було запрошення студентів читати за їжу Псалтир над небіжчиками. І навіть у цій справі не обходилося без пригод.

У кінці 1764 року у чиновника Сидора Климова померла дитина. Читати вночі псалми покликали бурсака Кіндрата Підгорського. У кімнаті з труною залишилися батьки: Клімов ліг спати на печі, а дружина на підлозі. За міською легендою 19 століття, чиновник прокинувся невчасно і побачив, що бурсак спокусив його дружину.

Обдурений чоловік почав бити студента, але Підгорський вирвався, напівголий добіг до бурси і розбудив товаришів. Натовпом вони прийшли до будинку Климова. Господаря скрутили, повели у двір бурси, прив’язали до стовпа, відшмагали батогами і викинули в замет.

Сторож магістрату знайшов Климова ще живим, і той встиг розповісти, що трапилося. Бурсаки, які брали участь в розправі, у той же день втекли з міста.

Вони ще й вчились?

Навчальний день

Перші сто років навчальний день регулювався здебільшого сонцем: починався після світанку, тривав 10 годин з двогодинною перервою на обід і закінчувався до заходу. З 1764 року в Києво-Могилянській академії ввели графік початку занять. Перші два курси починали навчання о 7:15 ранку, філософи і богослови — о 8:30. Бурсаки підробляли «будильниками» для студентів, які знімали кімнати в місті.

Пропускати заняття не рекомендувалося. Це ображало професора, і він міг виписати різки. Спізнюватися заборонялося як учням, так і викладачам. Лише почесні професори філософії та богослов’я могли затриматися на лекцію, але весь пропущений час вони мали відшкодувати після дзвінка.

Навчальний тиждень тривав 6 днів. Субота була днем перевірки знань, диспутів між студентами вищих курсів і покарань.

Гравюра, присвячена ректору Київської академії Прокопію Колачінському (фрагмент), 1705 рік. Джерело: Наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Покарання

У якості покарання студентам призначали бити поклони в церкві, стояти в кутку, сидіти в карцері на хлібі і воді. Але найчастіше шмагали різками.

За дрібні провини, як то незроблене домашнє завдання, карали на місці, за це відповідав черговий по класу. За середньої тяжкості проступки — в келії префекта. За тяжкі — суботами на студентських зборах, це вважалося ганебним.

В єзуїтських школах учнів вищих курсів філософії та богослов’я бити не рекомендувалося. У Києво-Могилянській академії теж уникали тілесних покарань для старших студентів. Поступали туди іноді в 20 років і пізніше, вчилися по 10–12 років. Шмагати дорослих чоловіків, як школярів, вважалося непристойним.

Така система організації освіти проіснувала на території України до початку 19 століття. Після другого поділу Польщі 1793 року правобережна Україна увійшла до складу Російської імперії. З 1803 року там почалася освітня реформа, яка зробила вищу освіту більш світською. Реформи також відбувалися в Австрійській імперії, куди входили Галичина та Буковина. Пороти студентів всюди перестали.

Gif-зображення з художнього фільму «Вій», 1967 рік/ Кіностудія «Мосфільм», творче об’єднання «Луч». Режисер: Костянтин Єршов, Георгій Карпачов.

Популярне: