Перун, вогонь і чобітки: Гід однією з найдавніших вулиць України

Сьогодні Боричів Тік — тиха малолюдна вулиця з невисокими особняками. Нинішня тиша оманлива — тут вирували події, що визначали майбутнє міста і держави. Kachorovska і WAS розповідають історію вулиці князів, купців, майстрів та меценатів.

Імовірно 5 століття

На місці майбутнього Києва шумить ліс, нишпорить дика звірина. Ви на пагорбі з чудовим краєвидом на Дніпро. Шикарне місце для резиденції правителя. Тут і розмістився Кий — чи то човняр, то чи слов’янський князь, то чи хозарський воєвода.

«І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею, зробили вони городок і на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом», — у 12 столітті писав один з авторів «Повісті временних літ».

Осінь 945 року

У теремі на горі княгиня Ольга колихає трирічного сина Святослава, а ви зустрічаєте гостей на дніпровському причалі. Вгору Боричевим підйомом ведете два десятки древлян на аудієнцію. Древляни повідомляють Ользі, що вбили її чоловіка Ігоря Рюриковича, і кличуть заміж за свого вождя. Ольга дивиться холодним оком й удавано погоджується, а після ховає послів заживо. Ви у цьому, на щастя, участі не берете.

«І послали деревляни ліпших мужів своїх, числом двадцять, у човні до Ольги, і пристали вони під Боричевим у човні, бо тоді вода текла біля гори київської, і на Подолі не сиділи люди, а на горі», — пояснює «Повість временних літ».

План Києва в 10 столітті (за часів княгині Ольги). Боричів підйом позначений помаранчевим. Джерело: Микола Закревський «Опис Києва», 1868

988 рік

Ви доперли на Старокиївську гору бика, жертву Перуну. Бог вирізаний з дерева, з посрібленою головою і золоченими вусами. Тут було капище, але сьогодні — погром. Перуна вже тягнуть Боричевим вниз до пристані на Почайні. Ви хочете заплакати, але не можна, бо викажуть князю. Завтра і вам велено прийти на берег.

«І коли прийшов [князь Володимир], звелів перекинути ідоли — одних порубати, а інших спалити, перуна ж наказав прив’язати до хвоста коня і волочити його з гори Боричевим узвозом до Ручая [Почайни] і приставив 12 мужів бити його палицями».

У майбутньому Почайна практично зникне, але сьогодні тут велика подія — киян хрестять. 2017 року археологи Інституту археології НАН України знайдуть залишки дороги з дерев’яним помостом, що з’єднувала Поділ з Верхнім містом. Виникне версія, що це частина літописного Боричевого, яким ідолів спускали до річки.

«Хрещення русів». Мініатюра з середньоболгарського перекладу літопису Костянтина Манассія. Джерело: Видавництво «Български художник», Софія, 1962

11 століття

На престолі Ярослав. У місті велике будівництво. Якщо живете на Подолі, ви, скоріше за все, ремісник або торгуєте потроху, як більшість ваших сусідів. Район жвавий, але проблемний: то повені, то пожежі.

Осінь 1240

І знову не найкращий час жити на Подолі. До Києва підступає військо Батия. У монголів є каменомети кількох видів, по 2—3 луки на кожного, до біса стріл, легкі й міцні шкіряні обладунки. Княжий квартал оперезаний двома лініями укріплень. Ваш торговий район практично беззахисний. Вас це обурює, а монголам все одно. Вони захоплять і Верхнє, і Нижнє місто.

Облога і штурм Києва монголами. Карту склав Дмитро Вортман для xlegio.ru

1569 рік

Ви — підданий Великого князівства Литовського. Після укладення союзу з Королівством Польським місто і вулиця опиняються в складі федеративної Речі Посполитої.

Київ ще не відновився після нападів минулого. У ньому близько 6,5 тисяч жителів, київські гори втратили статус Олімпу, центр життя перемістився на Поділ. Тут з 15 століття в дерев’яній ратуші засідає магістрат — самоврядування міста, яке за Магдебурзьким правом отримало автономію від феодалів. У Києві взагалі все з дерева, зокрема дороги.

Найдавніший з достовірних планів Києва — план підполковника Ушакова, 1695 рік. Джерело: toursdekiev.com.ua / Сучасна карта: Google Maps

Липень 1811

Значення Подолу зберігається, а населення значно збільшилось. Будинок стоїть на будинку, і всі вони з дерева. Біля Житнього ринку спалахує пожежа. За три дні вона знищує все Нижнє місто — 2068 будинків (загалом у Києві 3672).

На розі Боричевого і Фролівської стоїть будинок Миколи Закревського. Це майбутній український історик і фольклорист, а зараз йому шість. Будинок горить. Пожежу Микола запам’ятає на все життя: «Літо було спекотне та сухе, дерев’яні покрівлі легко спалахували. За три години Київ-Поділ став морем полум’я. Сильний вітер розносив навсібіч дошки  у вогні, густий дим, падали будинки, лунали крики тих, хто гине, — це було видовище жахливе і надзвичайний. Козелець за 70 верст і навіть Ніжин за 150 верст були вкриті густим димом».

Можливо винне спекотне літо, але містом ходять чутки про підпал. У Олександра I негаразди з Наполеоном, скоро війна. Пліткують, що підпалили французькі шпигуни. Як завжди, підозрюють євреїв і поляків. Сусіди кажуть, що кількох чужовірців заарештували і відправили до Петербурга.

Український історик і фольклорист Микола Закревський у дитинстві жив на розі Боричевого Току та Фролівської. Джерело: Wikipedia

Вересень 1811

Ви — головний архітектор Києва Андрій Меленський, тільки-но закінчили креслити новий план Подолу. Через особливості рельєфу намагалися максимально зберегти колишню систему вулиць. Але в Петербурзі не оцінили. Кажуть, тепер у моді широкі проспекти й прямокутні квартали.

Березень 1812

Пітерський архітектор шотландського походження Вільям Гесте надіслав свій план. Цей прийнятий. Будинків на Подолі стало менше в 5 разів, звивисті вулиці стали прямими. Але Боричів не зник з карти міста.

Вид Подолу в Києві. Картина Василя Штернберга, 1837 рік. Джерело: Національний художній музей України / namu.kiev.ua
План Києва, гравіювання при військово-топографічному депо, 1846 рік. Джерело: Bibliothèque nationale de France / bnf.fr

1816 рік

Ви купець, і нещодавно звели собі будинок. Боричів Тік, 22а, — типовий проект забудови після пожежі. Ви зробили двосхилий дах, але через 40 років будинок купить священик і поставить чотирьохсхилий, вальмовий. Через 200 років під ним розміститься посольство Бразилії.

За мешканцями Боричевого Току тепер можна вивчати київське суспільство. Тут і дворяни, і купці, і міщани, і ремісники, і духівництво.

Торг на Подолі. Малюнок Михайла Сажина, 1840 рік. Джерело: Мислене древо / Києвознавство / myslenedrevo.com.ual
Житній ринок, фото 1870-х років. Джерело: Мислене древо / Києвознавство / myslenedrevo.com.ual

1815 року на розі Андріївського узвозу та Боричевого Току за кресленням головного архітектора міста Меленського зводить будинок дворянин і ювелір Захарій Брезгунов. Замовлення Києво-Печерської лаври створюють йому ім’я і капітал. Будинок дерев’яний, на два поверхи, у стилі класицизм. Через 45 років новий власник перебудує його на кам’яний. Тут буде перукарня, казенна винна, взуттєва майстерня і майстерня з пошиття ряс для священиків.

На Боричевому Току живе і вчитель Брезгунова — ювелір Самсон Стрельбицький. На Подолі він володіє кількома будинками. Найпишніший — на Покровській, 5. Завдяки його кам’яному підвалу сім’я Стрельбицького пережити пожежу 1811 року.

Ікона «Успіння Пресвятої Богородиці» собору Києво-Печерської лаври в дорогоцінному окладі роботи Самсона й Олександра Стрельбицьких, 1823 рік. Джерело: Православна Енциклопедія / Державна публічна історична бібліотека Росії

Самсон Стрельбицький запанібрата із духівництво і купцями — служить старостою Покровської церкви й суддею совісного суду. Ще у нього посада в магістраті, цегляний завод на березі Дніпра і своя «агенція нерухомості»: він купує і перепродає будинки на Подолі та Печерську. Будинок на Покровській Стрельбицький здасть в оренду під казенну аптеку. Пару століть потому там розміститься резиденція посла США.

Будинок на Боричевому Току, 35а. Сьогодні тут магазин, ательє і кафе Kachorovska
Житловий будинок ювеліра Захара Брезгунова на Боричевому Току. Фото: Kiyanka / CC BY-SA 3.0
Будинок Самсона Стрельбицького. Зараз тут резиденція посла США. Джерело: Сарапулов / CC BY-SA 3.0

Рубіж 19–20 століть

Підприємці стали основою київської громади. Якщо до пожежі 1811 року в Києві було 50 купців, то тепер 30 тисяч, серед них і жінки. Житла не вистачає катастрофічно. Всі розширюють будинку, добудовують поверхи, зносять старі будівлі. Боричів Тік, 35, — тут дерев’яний будинок на півтора поверхи на замовлення купця перебудували в цегляний на три поверхи.

Кут Покровської, Андріївської та Боричевого Току — 1892-го меценат Михайло Дегтярьов побудував тут для бідних чотириповерхівку на 45 квартир. Після смерті купець заповів усі свої 2 мільйони місту на будівництво та утримання богадільні з дитячим притулком. Благодійність вважається обов’язком, а ще дає деякі привілеї: допомагає отримати посаду, іноді дворянський чин. Будинком на Боричевому Току володіє і купець Микола Попов, який відкрив у Києві очну лікарню.

Але у Лазаря Бродського грошей більше. 500 тисяч рублів — чверть міського бюджету — цукровий магнат заповів на будівництво Бессарабського ринку. Доходи від здачі в оренду торгових площ мали направлятися на допомогу сиротам, старим і хворим. Бродський може собі це дозволити, адже очолює товариство, що контролює чверть усіх цукрових заводів Російської імперії. Поруч з Боричевим Током, на Боричевому узвозі, стоїть його млин — найбільший у Києві. Від нього збережеться лише будівля елеватора — Боричів узвіз, 13.

Млин з елеватором на листівці 1900 року. Джерело: Перше екскурсійне бюро / primetour.ua
Вид на млин Бродського, будівництво нового елеватора. З листівки 1907 року. Джерело: Перше екскурсійне бюро / primetour.ua

На млині Бродського вантажником працює Лазар Каганович. 12 годинний робочий день, мішки по 80 кілограмів, часті травми — за спробу протестувати майбутній соратник Сталіна був звільнений.

Дух протесту кружляє в місті. Як і всі мешканці Боричевого Току, ви чекаєте, коли фунікулер зв’яже Поділ з Верхнім містом. Нижню станцію хочуть зробити на Олександрівській вулиці (тепер Сагайдачного). Але сусіди знизу обурені — колія пройде через їхні будинки. Тут давно звикли до 500 сходинок у гору. Зрештою, на 36 сходових майданчиках можна 36 разів перевести дух.

1905 року фунікулер запустили. Нижня станція стоїть на Боричевому Току. Ваші нащадки полюблять вагончики.

Київський фунікулер на листівці початку 20 століття. Джерело: Wikipedia

2018 рік

На сучасному Боричевому Току ви бачите мікс епох. Нові пафосні особняки, строгі будівлі радянської епохи, оповиті диким виноградом пам’ятники архітектури 19 століття, зарослі схили київських пагорбів — такими їх могла бачити княгиня Ольга. На одній вулиці уживаються фабрика, дитячий сад, кінотеатр, фонд соціального страхування, представництва провідних авіакомпаній. Ремісничі й купецькі традиції цього місця на Боричевому Току, 35а, підтримують ательє, магазин і кафе Kachorovska.

Спеціально для WAS матеріал підготувала Саша Сковорода

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter