Перун, вогонь і чобітки: Гід однією з найдавніших вулиць України

Сьогодні Боричів Тік — тиха малолюдна вулиця з невисокими особняками. Нинішня тиша оманлива — тут вирували події, що визначали майбутнє міста і держави. Kachorovska і WAS розповідають історію вулиці князів, купців, майстрів та меценатів.

Імовірно 5 століття

На місці майбутнього Києва шумить ліс, нишпорить дика звірина. Ви на пагорбі з чудовим краєвидом на Дніпро. Шикарне місце для резиденції правителя. Тут і розмістився Кий — чи то човняр, то чи слов’янський князь, то чи хозарський воєвода.

«І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею, зробили вони городок і на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом», — у 12 столітті писав один з авторів «Повісті временних літ».

Осінь 945 року

У теремі на горі княгиня Ольга колихає трирічного сина Святослава, а ви зустрічаєте гостей на дніпровському причалі. Вгору Боричевим підйомом ведете два десятки древлян на аудієнцію. Древляни повідомляють Ользі, що вбили її чоловіка Ігоря Рюриковича, і кличуть заміж за свого вождя. Ольга дивиться холодним оком й удавано погоджується, а після ховає послів заживо. Ви у цьому, на щастя, участі не берете.

«І послали деревляни ліпших мужів своїх, числом двадцять, у човні до Ольги, і пристали вони під Боричевим у човні, бо тоді вода текла біля гори київської, і на Подолі не сиділи люди, а на горі», — пояснює «Повість временних літ».

988 рік

Ви доперли на Старокиївську гору бика, жертву Перуну. Бог вирізаний з дерева, з посрібленою головою і золоченими вусами. Тут було капище, але сьогодні — погром. Перуна вже тягнуть Боричевим вниз до пристані на Почайні. Ви хочете заплакати, але не можна, бо викажуть князю. Завтра і вам велено прийти на берег.

«І коли прийшов [князь Володимир], звелів перекинути ідоли — одних порубати, а інших спалити, перуна ж наказав прив’язати до хвоста коня і волочити його з гори Боричевим узвозом до Ручая [Почайни] і приставив 12 мужів бити його палицями».

У майбутньому Почайна практично зникне, але сьогодні тут велика подія — киян хрестять. 2017 року археологи Інституту археології НАН України знайдуть залишки дороги з дерев’яним помостом, що з’єднувала Поділ з Верхнім містом. Виникне версія, що це частина літописного Боричевого, яким ідолів спускали до річки.

11 століття

На престолі Ярослав. У місті велике будівництво. Якщо живете на Подолі, ви, скоріше за все, ремісник або торгуєте потроху, як більшість ваших сусідів. Район жвавий, але проблемний: то повені, то пожежі.

Осінь 1240

І знову не найкращий час жити на Подолі. До Києва підступає військо Батия. У монголів є каменомети кількох видів, по 2—3 луки на кожного, до біса стріл, легкі й міцні шкіряні обладунки. Княжий квартал оперезаний двома лініями укріплень. Ваш торговий район практично беззахисний. Вас це обурює, а монголам все одно. Вони захоплять і Верхнє, і Нижнє місто.

1569 рік

Ви — підданий Великого князівства Литовського. Після укладення союзу з Королівством Польським місто і вулиця опиняються в складі федеративної Речі Посполитої.

Київ ще не відновився після нападів минулого. У ньому близько 6,5 тисяч жителів, київські гори втратили статус Олімпу, центр життя перемістився на Поділ. Тут з 15 століття в дерев’яній ратуші засідає магістрат — самоврядування міста, яке за Магдебурзьким правом отримало автономію від феодалів. У Києві взагалі все з дерева, зокрема дороги.

Найдавніший з достовірних планів Києва — план підполковника Ушакова, 1695 рік. Джерело: toursdekiev.com.ua / Сучасна карта: Google Maps

Липень 1811

Значення Подолу зберігається, а населення значно збільшилось. Будинок стоїть на будинку, і всі вони з дерева. Біля Житнього ринку спалахує пожежа. За три дні вона знищує все Нижнє місто — 2068 будинків (загалом у Києві 3672).

На розі Боричевого і Фролівської стоїть будинок Миколи Закревського. Це майбутній український історик і фольклорист, а зараз йому шість. Будинок горить. Пожежу Микола запам’ятає на все життя: «Літо було спекотне та сухе, дерев’яні покрівлі легко спалахували. За три години Київ-Поділ став морем полум’я. Сильний вітер розносив навсібіч дошки  у вогні, густий дим, падали будинки, лунали крики тих, хто гине, — це було видовище жахливе і надзвичайний. Козелець за 70 верст і навіть Ніжин за 150 верст були вкриті густим димом».

Можливо винне спекотне літо, але містом ходять чутки про підпал. У Олександра I негаразди з Наполеоном, скоро війна. Пліткують, що підпалили французькі шпигуни. Як завжди, підозрюють євреїв і поляків. Сусіди кажуть, що кількох чужовірців заарештували і відправили до Петербурга.

Вересень 1811

Ви — головний архітектор Києва Андрій Меленський, тільки-но закінчили креслити новий план Подолу. Через особливості рельєфу намагалися максимально зберегти колишню систему вулиць. Але в Петербурзі не оцінили. Кажуть, тепер у моді широкі проспекти й прямокутні квартали.

Березень 1812

Пітерський архітектор шотландського походження Вільям Гесте надіслав свій план. Цей прийнятий. Будинків на Подолі стало менше в 5 разів, звивисті вулиці стали прямими. Але Боричів не зник з карти міста.

1816 рік

Ви купець, і нещодавно звели собі будинок. Боричів Тік, 22а, — типовий проект забудови після пожежі. Ви зробили двосхилий дах, але через 40 років будинок купить священик і поставить чотирьохсхилий, вальмовий. Через 200 років під ним розміститься посольство Бразилії.

За мешканцями Боричевого Току тепер можна вивчати київське суспільство. Тут і дворяни, і купці, і міщани, і ремісники, і духівництво.

1815 року на розі Андріївського узвозу та Боричевого Току за кресленням головного архітектора міста Меленського зводить будинок дворянин і ювелір Захарій Брезгунов. Замовлення Києво-Печерської лаври створюють йому ім’я і капітал. Будинок дерев’яний, на два поверхи, у стилі класицизм. Через 45 років новий власник перебудує його на кам’яний. Тут буде перукарня, казенна винна, взуттєва майстерня і майстерня з пошиття ряс для священиків.

На Боричевому Току живе і вчитель Брезгунова — ювелір Самсон Стрельбицький. На Подолі він володіє кількома будинками. Найпишніший — на Покровській, 5. Завдяки його кам’яному підвалу сім’я Стрельбицького пережити пожежу 1811 року.

Самсон Стрельбицький запанібрата із духівництво і купцями — служить старостою Покровської церкви й суддею совісного суду. Ще у нього посада в магістраті, цегляний завод на березі Дніпра і своя «агенція нерухомості»: він купує і перепродає будинки на Подолі та Печерську. Будинок на Покровській Стрельбицький здасть в оренду під казенну аптеку. Пару століть потому там розміститься резиденція посла США.

Рубіж 19–20 століть

Підприємці стали основою київської громади. Якщо до пожежі 1811 року в Києві було 50 купців, то тепер 30 тисяч, серед них і жінки. Житла не вистачає катастрофічно. Всі розширюють будинку, добудовують поверхи, зносять старі будівлі. Боричів Тік, 35, — тут дерев’яний будинок на півтора поверхи на замовлення купця перебудували в цегляний на три поверхи.

Кут Покровської, Андріївської та Боричевого Току — 1892-го меценат Михайло Дегтярьов побудував тут для бідних чотириповерхівку на 45 квартир. Після смерті купець заповів усі свої 2 мільйони місту на будівництво та утримання богадільні з дитячим притулком. Благодійність вважається обов’язком, а ще дає деякі привілеї: допомагає отримати посаду, іноді дворянський чин. Будинком на Боричевому Току володіє і купець Микола Попов, який відкрив у Києві очну лікарню.

Але у Лазаря Бродського грошей більше. 500 тисяч рублів — чверть міського бюджету — цукровий магнат заповів на будівництво Бессарабського ринку. Доходи від здачі в оренду торгових площ мали направлятися на допомогу сиротам, старим і хворим. Бродський може собі це дозволити, адже очолює товариство, що контролює чверть усіх цукрових заводів Російської імперії. Поруч з Боричевим Током, на Боричевому узвозі, стоїть його млин — найбільший у Києві. Від нього збережеться лише будівля елеватора — Боричів узвіз, 13.

На млині Бродського вантажником працює Лазар Каганович. 12 годинний робочий день, мішки по 80 кілограмів, часті травми — за спробу протестувати майбутній соратник Сталіна був звільнений.

Дух протесту кружляє в місті. Як і всі мешканці Боричевого Току, ви чекаєте, коли фунікулер зв’яже Поділ з Верхнім містом. Нижню станцію хочуть зробити на Олександрівській вулиці (тепер Сагайдачного). Але сусіди знизу обурені — колія пройде через їхні будинки. Тут давно звикли до 500 сходинок у гору. Зрештою, на 36 сходових майданчиках можна 36 разів перевести дух.

1905 року фунікулер запустили. Нижня станція стоїть на Боричевому Току. Ваші нащадки полюблять вагончики.

2018 рік

На сучасному Боричевому Току ви бачите мікс епох. Нові пафосні особняки, строгі будівлі радянської епохи, оповиті диким виноградом пам’ятники архітектури 19 століття, зарослі схили київських пагорбів — такими їх могла бачити княгиня Ольга. На одній вулиці уживаються фабрика, дитячий сад, кінотеатр, фонд соціального страхування, представництва провідних авіакомпаній. Ремісничі й купецькі традиції цього місця на Боричевому Току, 35а, підтримують ательє, магазин і кафе Kachorovska.

Спеціально для WAS матеріал підготувала Саша Сковорода