Хочете жити як у Швеції? Завезіть короля з Франції
Щоби стати королем, французький маршал Бернадот обдурив шведів. Щоби зміцнити Швецію, він наважився воювати проти Франції.
«Ніхто не побудував кар’єру, порівняну з моєю», – сказав Жан-Батіст Бернадот за кілька днів до смерті. Син провінційного юриста, він зміг дослужитися до маршала, породичатися з Наполеоном, знайти спільну мову з ворогами та зійти на престол чужої країни.
В пошуках короля
Король Швеції Густав IV був переконаним противником Французької революції і відправляв армію воювати у складі антинаполеонівської коаліції. Франція помстилася за кілька років, підштовхнувши до нападу своїх союзників: Данію і Росію. Війна на два фронти була для Швеції безнадійною. Російські війська окупували провінцію Фінляндія, але Густав не бажав здаватися. В 1809 році офіцери здійснили переворот і посадили на трон дядька короля – недоумкуватого, а тому контрольованого герцога Карла. Той не мав дітей, і на роль спадкоємця запросили данського принца Християна Августа.
Через рік спадкоємець помер від інсульту. Риксдаг
був змушений знову задуматися про наступника. Депутати схилялися до вибору данського принца Фредеріка, який в майбутньому міг об’єднати під своєю короною Данію і Швецію. Отримати схвалення кандидатури у Наполеона, який перебував у розквіті могутності, відправили 29-річного депутата, лейтенанта армії Карла-Отто Мернера. Він одноосібно вирішив долю своєї країни.
Як і багато шведських офіцерів, Мернер хотів бачити на престолі кого-небудь з популярних наполеонівських маршалів. В Парижі він знайшов Жана-Батіста Бернадота, який збирався стати губернатором Риму, і запропонував йому на заміну шведську корону.
Хто такий Бернадот
Жан-Батіст Бернадот був п’ятою дитиною в сім’ї прокурора міста По. Батько рано помер, і грошей на освіту дітей не було. В 17 років хлопець пішов в армію і до 25-ти став сержантом. Це було найвище звання, яке в королівській Франції могла отримати особа нешляхетного походження.
Подальшій кар’єрі Бернадота сприяла Велика французька революція 1789 року. Встановлення республіки відкрило простому люду шлях в офіцери і спровокувало війни із сусідніми монархічними державами, на яких здібні командири швидко росли в чинах. В 30 років Жан-Батіст дослужився до капітана, через рік став майором, потім полковником і генералом. В 1804-му, коли Наполеон проголосив себе імператором, 41-річний Бернадот отримав титул маршала Франції.
В 1805-му він командує корпусом, громить австрійців у Німеччині і бере участь у битві під Аустерліцом, де з поля бою втікали австрійський імператор Франц I і російський Олександр I. В 1806-му корпус Бернадота змусив здатися прусську армію. Разом з нею в полон взяли тисячу шведів, з якими маршал повівся дуже люб’язно.
Нерішучість Наполеона
Стосунки Бернадота з імператором не можна назвати ідеальними. Маршал дозволяв собі публічну критику, його навіть підозрювали в поширенні антинаполеонівських памфлетів. Ймовірно, імунітет йому забезпечувала дружина – Кларі Дезіре. Вона була нареченою Наполеона, поки той не покинув дівчину заради паризької куртизанки Жозефіни Богарне. Вважається, що через багато років Наполеон ще почувався винним перед Дезіре. Крім того, її сестра вийшла заміж за брата імператора Жозефа.
Запрошення Бернадота до Швеції застало Наполеона зненацька. Союзну державу могла очолити незалежна і норовлива людина. Розриваючись між побоюваннями і надіями, імператор Франції обрав нейтралітет. Він передав, що не буде противитися обрання Бернадота, але сприяти йому також не став.
Французька інтрига у Швеції
Тим часом лейтенант Мернер повернувся до Швеції, де повідомив риксдагу про запрошення французького маршала на роль кронпринца – і був негайно заарештований за порушення інструкцій. Просидів за ґратами він недовго. Армійські офіцери добре пам’ятали Бернадота і вважали, що полководець наполеонівської школи потрібен країні для повернення земель, втрачених після недавньої війни з Росією. Старий король Карл XIII говорив: «Якщо Наполеон посвариться з Олександром, у нас буде чудова можливість повернути Фінляндію. Спадковий принц буде командувати армією, а я – флотом!»
Справу вирішив Фурньє, посланець Бернадота. Маніпуляцією і прямим обманом він змусив шведський уряд повірити, ніби говорить від імені Наполеона, і той висловлює повну підтримку обранню свого маршала.
Навіщо Фінляндія, завоюємо Норвегію!
21 серпня 1810 року шведські депутати обрали Бернадота принцом. Ще за життя старого короля спадкоємець став фактичним правителем держави.
Своєю метою Карл XIV поставив не повернення Фінляндії, а відвоювання Норвегії у Данії. Володіння всім Скандинавським півостровом робило становище країни під час війни набагато стійкішим. Данія на той час була союзником наполеонівської Франції. Колишній французький маршал без вагань укладає союз з ворогами батьківщини.
В 1812 році Наполеон йде на Москву. Швеція зберігає нейтралітет, а кронцпринц отримує найвищий російський орден Андрія Первозванного. В 1813-1814 роках він вже командує Північною армією антинаполеонівської коаліції, куди входять прусські, російські, шведські частини. В боях проти співвітчизників заробляє ще один російський орден – Святого Георгія 1-го ступеня.
Коли доля Наполеона була вирішена, Карл XIV веде свою армію на Данію і примушує її відмовитися від Норвегії. У складі Швеції норвежці проживуть до 1905 року.
Французький стиль управління
В 1818 році, після смерті Карла XIII, француз став королем Швеції і Норвегії Карлом XIV Юханом. Його правління було часом розквіту країни. Економіка і державні фінанси зміцніли, був повністю виплачений національний борг. Населення Швеції настільки зросло, що перевищило показники тих років, коли до її склад ще входила Фінляндія.
«Можливо, у Швеції є воєначальники кращі за мене, але кращого господарника тут не знайти», – говорив про себе Бернадот.
В побуті король був французом. Він встановив у своєму літньому палаці першу у Швеції ванну. Щодня проводив за туалетом не менш як годину, приділяючи особливу увагу зачісці. Багато спав і часто віддавав накази, не підводячись з ліжка. Бернадот не любив грубу місцеву кухню, він не зміг добре вивчити шведську мову.
Жан-Батіст Бернадот помер у 81 рік, передавши владу синові. Теперішній король Швеції Карл XVI Густав – нащадок французького маршала.