Справа бутербродів: Коли вбивця журналістів став героєм
Піти на службу до ворога, боротися з пресою, спланувати масове вбивство, порушити клятву Гіппократа, застосувати бактеріологічну зброю — все ці вчинки засуджуються в сучасному світі. Але вони виправдовуються історією, якщо були здійснені заради боротьби з окупантами.
У Європі першої половини 20 століття Чехословацька республіка була чи не найдемократичнішою і найсоціальнішою державою. Високий рівень громадянських свобод, толерантність, захист національних меншин, свобода віросповідання і мови — ось чому осісти там серед емігрантів вважалося особливою вдачею. Правління президента-філософа Томаша Масарика залишилося в пам’яті «золотою добою» країни.
Ідилія була зруйнована Мюнхенською угодою 1938 року. У надії уникнути великої війни Франція з Великою Британією піддалися шантажу нацистської Німеччини й змусили Чехословаччину віддати Судетську область, населену переважно німцями.
«Це остання територіальна вимога, яку я маю висунути в Європі», — заявив Гітлер з трибуни берлінського Палацу спорту.
Чехословаччина втратила багатий регіон з майже 5 мільйонами жителів і потужними укріпленнями. Після цього частину земель від ослабленої країни відкусили Польща й Угорщина, а 14 березня 1939-го від неї відкололася Словаччина.
Свій серед чужих
Вже наступного дня республіка перестала існувати. 15 березня 1939 року на зустрічі в Берліні Гітлер запропонував президенту Емілю Гасі вибрати, як саме буде окупована Чехія: «у стерпній манері» або «з використанням усіх засобів». Герінг пригрозив бомбити Прагу. Через тиждень Гаха оклигав після серцевого нападу і виявив себе на посаді президента Протекторату Богемії та Моравії у складі німецького Райху.
Символічним прем’єр-міністром символічний президент призначив генерала Алоїза Еліаша, колишнього міністра транспорту Чехословацької республіки. Той вважався чесною людиною і патріотом, а також був знайомий з керівником виконавчої влади автономії — німецьким райхспротектором Константіном фон Нейратом. Тепер, коли справи у понівеченої країни йшли погано, такими зв’язками не слід було нехтувати.
За сприяння Гахи Еліаш налагодив зв’язки з чехословацьким урядом у вигнанні, з підпільною організацією «Оборона нації» і сформував власну групу для передачі розвідданих антигітлерівській коаліції. Але цього було мало. Невсипуща натура прем’єр-міністра штовхала його взяти безпосередню участь у боротьбі з загарбниками.
Алоїз Еліаш спланував застосування бактеріологічної зброї.
Огидна сімка
Першою мішенню був обраний группенфюрер СС Карл Герман Франк, статс-секретар і керівник каральних органів Протекторату. Той любив коней і багато часу проводив у сідлі. Еліаш спільно з лікарями та конюхом Франка розробив операцію з зараження нациста кінським сапом. План зірвався, коли конюха раптово звільнили. Але ідея не була забута.
Прем’єр-міністр перевів увагу на керівників ключових пронімецьких ЗМІ: Карела Лажновського, Емануеля Вайтауера, Владіміра Крихталєка, Ярослава Кршемена, Владіміра Рибу, Вацлава Цргу та Карела Вернера. Посади були хлібними, і колабораціоністи чесно відпрацьовували бонуси.
Шеф-редактор «Чеського слова» Карел Лажновський народився в бідній шахтарській сім’ї, змушений був працювати з 15 років. Їздив Європою, підробляючи мийником посуду. Соціальні реформи Третього райху здалися йому втіленням фантазій про ідеальну державу. Повернувшись до Чехословаччини, Лажновський перекваліфікувався на журналіста. У статтях громив комуністів і євреїв, вихваляв націонал-соціалізм.
Головний редактор «Чеського вечірнього слова» Емануель Вайтауер колись перекладав чеською Толстого і Горького, Гемінґвея і Веллса. Починав як анархіст, потім став комуністом. Зустрічався з Леніним, стояв біля витоків місцевої компартії, був висланий з США за підпільну політичну діяльність. Згодом Вайтауер посварився з новим головою чеської компартії і став таким самим пристрасним нацистом, яким був до того комуністом.
Спринтер Владімір Крихталєк по закінченню спортивної кар’єри писав про легку атлетику в тижневику «Спорт. Народна газета». Потім працював кореспондентом у Китаї і Франції, потім у Радянському Союзі та Югославії. Після окупації очолив Національний союз журналістів. У статтях нападав на другого президента Чехословаччини Едварда Бенеша й уряд у вигнанні, а також рекламував співпрацю з нацистами.
Тож кожен із запрошених на аудієнцію до прем’єр-міністра був яскравою індивідуальністю.
Король вечірок
Алоїз Еліаш готував зустріч у Коловратському палаці Праги. Щоб гості запам’ятали подію, він попросив допомоги у свого особистого лікаря, уролога Мілоша Кліки, а той залучив директора Інституту бактеріології Карлова університету Франтішека Паточку.
Паточка приніс три шприци. В одному була органічна отрута ботулотоксин, в інших — бактерії тифу і туберкульозу. Доктор люб’язно розповів, як використовувати цю зброю, щоб не померти самому.
18 вересня 1941 року дорогою до палацу Еліаш звернув до відомого магазину делікатесів «У Ліпперта», де взяв десяток бутербродів з сардинами. Весь шприц з ботулотоксином впорснув в один бутерброд, вміст двох шприців з тифом і туберкульозом був чесно поділений між рештою.
Прем’єр-міністр виніс блюдо до зали, особисто пригостив журналістів і простежив, щоб покуштував кожен.
На третій день після світського рауту з’явилися новини про хвороби гостей. Симптоми різнилися — розлад шлунка, непритомність, навіть кома — але виявлялися вони синхронно. Стало ясно, що в Коловратському палаці сталося щось підозріле. За сприяння в затриманні невідомих отруювачів пражанам обіцяли автомобіль Volkswagen. Втім, розслідування саботували навіть німці: доктор Генріх Ернст, який прибув до Праги з Гумбольдтського університету Берліна, не став публікувати результати своїх пошуків джерела зараження.
За підсумками банкету помер лише Карел Лажновський з «Чеського слова». Решта колаборантів довго хворіли, але вижили.
Мимовільна жертва «Антропоїда»
У вересні 1941 року за недостатньо рішучу, на думку Гітлера, боротьбу з підпільниками був відправлений у безстрокову відпустку райхспротектор Константін фон Нейрат. Його місце зайняв начальник Головного управління імперської безпеки Рейнгард Гейдріх, яки легко розкрив зв’язки прем’єра Богемії та Моравії з ворогами Райху. Вже через тиждень Алоїза Еліаша заарештувало гестапо. Довести його участь в отруєнні журналістів не змогли, але вистачало інших доказів. 1 жовтня суд за чотири години засудив генерала до смертної кари.
Завдяки заступництву президента Гахи, виконання вироку відклали на невизначений термін. Засуджений міг би просидіти в камері до кінця війни. Однак в травні 1942 року підготовлені британською розвідкою диверсанти Ян Кубіш і Йозеф Габчік в рамках операції «Антропоїд» смертельно поранили Гейдріха.
У відповідь нацисти вбили 1300 людей: підпільників, однодумців, родичів, сусідів, заручників. 19 червня Алоїз Еліаш став єдиним в Європі керівником пронімецького уряду, страченим за допомогу Опору.
Що було далі:
- З шести журналістів-колаборантів, які вижили, один зник 1945 року, двох стратили за зраду батьківщини, двоє отримали довічний термін, один відсидів 10 років.
- Після війни Радянський союз привів до влади в Чехословаччині комуністів. Співпраця з буржуазним урядом Бенеша переважила досягнення патріота: до 1989 року Еліаша офіційно вважали німецьким поплічником.
- Мікробілог Франтішек Паточка після війни брав участь у боротьбі зі спалахом черевного тифу у звільненому концтаборі Терезін, працював експертом Всесвітньої організації охорони здоров’я з боротьби з епідеміями в Індії та Африці, опублікував понад 100 наукових праць.
- Подробиці «справи бутербродів» стали відомі 2006 року після урочистого перепоховання Алоїза Еліаша, завдяки публікаціям співробітників чеського Інституту військової історії.
- Історики визнають, що Мілош Кліка і Ярослав Паточка порушили клятву Гіппократа. Чи виправдовує лікарів боротьба з нацизмом — це залишається спірним питанням.
