Хитрий «Жук»: Як кинути НКВС на гроші та дожити до старості
У 1930-х роках радянські агенти вербували одного з провідних розвідників уряду УНР в екзилі, а той виманював у них фінанси на розбудову ферми у Франції. Матеріали розсекретила Служба зовнішньої розвідки України, а спеціально для WAS дослідив Захар Колісніченко.
Василь Недайкаша народився 1896 року в Херсонській губернії. Навчався у вчительській семінарії, воював на фронтах Першої світової. Коли повернувся до села, стає одним з керівників місцевого загону самооборони. 1919-го зі своїми людьми приєднується до Махна, а невдовзі переходить до Дієвої армії УНР.
Після її поразки мешкає на Волині, виконує спеціальні завдання уряду в екзилі. Його складають українські мігранти, готові співпрацювати з поляками для підготовки війни з більшовиками. В опозиції перебували есери
, гетьманці Скоропадського та націоналісти (ОУН).
У 1928–1933 роках Недайкаша перебуває у Польщі, керує сектором «Наступ» II секції Генштабу Військового міністерства Державного Центру УНР. Завдання — розвідувальна діяльність на теренах УРСР.
Згідно з досьє, за три роки Недайкаші вдалося створити мережу з понад 300 агентів.
Дійові особи:
Василь Недайкаша — агент «Жук»
Профир та Петро — брати Василя Недайкаші, живуть у Франції
«Панас» — радянський агент
Всеволод Змієнко — генерал-хорунжий, начальник розвідувального відділу Генерального штабу Військового міністерства УНР в екзилі
Пропозиція послуг. Вербування
Наприкінці 1933 року Недайкаша переїздить до Франції, де тепер живуть два його брати
. У розмові з подвійним агентом ОУН і СРСР Бойковим він стверджує, що «вирішив остаточно рвати з УНР та працювати тепер з націоналістами». Говорить, що не можна сподіватись на Польщу. Мовляв, у поляків свої інтереси і свої домовленості з більшовиками. Обіцяє викрити польських провокаторів в лавах ОУН і загалом пропонує свій багатий досвід до послуг організації.
Бойков передає зміст розмови в ОУН і радянському резидентові. Націоналісти підозрюють хитромудру розвідувальну комбінацію поляків. А от ОДПУ
вирішує скористатися нагодою для вербування людини, яка «представляет исключительный интерес». В агентурній справі Недайкаші дають псевдо «Жук». Збирають актуальні дані щодо родичів та друзів. 31 грудня 1933 року засилають до нього агента «Панаса».
«Панас» зустрічає Василя в домі брата, який працює на заводі Renault, і запрошує в кафе на розмову. Говорить, що за дорученням керівництва передає пропозицію попрацювати на користь Радянської України. Недайкаша одразу погоджується.
Гуру торгівлі
Агент ОДПУ пропонує Недайкаші розповісти про його колишню роботу, поновитися на службі заступника генерала УНР Змієнка і надалі працювати на Радянський Союз. Зі свого боку обіцяє щомісячне грошове утримання, відновлення у правах і матеріальну допомогу для родичів емігранта в Україні. Недайкаша повертатися в Польщу до уряду УНР відмовляється і заявляє, що родичі його «мало цікавлять». Стосунки він хоче будувати виключно на комерційних засадах.
Тут і далі редакція WAS перевела суми в тодішніх французьких франках та американських доларах на сучасні американські долари. За $ 48 тисяч ($ 2500 за курсом 1933-го) Недайкаша готовий розповісти про структуру розвідувальної роботи УНР в Україні, українсько-польську агентуру, мережу прикордонних пунктів, джерела фінансування, про взаємовідносини уряду УНР і поляків, надати характеристики керівного складу УНР. Каже: «Это годовая сумма денег, которую Вы оплачиваете вашему более-менее ценному агенту». Гроші збирається вкласти у ферму, а потім ще рік працювати на радянську владу.
ОДПУ пропонує аванс у $ 5700 за відомості про склад агентури в Україні. Після перевірки інформації обіцяють доплатити ще $ 23 тисячі, а потім щомісяця платити $ 3400.
«Жук» ніби ображений на недооцінку. Марно він, мовляв, затіяв цю розмову і тепер на невизначений час відмовляється від обговорення подібних питань. Разом з тим дає адресу ферми брата Петра, куди збирається їхати. Додає, що в разі війни Польщі та СРСР перейшов би добровільно на бік більшовиків. Говорить про свою готовність все ж таки взяти $ 5700 за першу порцію інформації.
Початок роботи з ОДПУ
Радянська розвідка скептично оцінює корисність Недайкаші, підозрюючи нещирість. «Жук просто бажає нас „надути“ і отримати 2500 доларів. Враховуючи останні арешти в зв’язку з розкритими організаціями УВО
, есерів та інших, Жуку нічого не варто називати десятки прізвищ з детальним переліком їхньої контрреволюційної діяльності з числа вже заарештованих, або відомих нам зі слідчих матеріалів осіб і таким чином ввести в оману резидентуру та отримати гроші за свої свідчення. Тому Жукові до перевірки інформації не давати жодної копійки», — доповідають уповноважені.
На зустрічі в лютому 1934 року «Жук» передає на перевірку деякі відомості про агентуру УНР. Каже, що з огляду на зайнятість польовими роботами передача всієї відомої йому інформації потребуватиме близько трьох місяців. Вкотре просить грошей.
Наступну зустріч проводять в Бордо у березні 1934 року. Там Недайкаша заявляє, що тепер готовий «бесповоротно» переключитися на роботу з радянськими агентами і «подчиняться любым распоряжениям». Ба більше, він демпінгує: готовий працювати за половину суми, бо зараз йому дуже потрібні гроші для прикриття і виплати зобов’язань по фермі. Передає підготовлений ним матеріал на 40 сторінок. Підкреслює, що це лише початок.
Після бесіди агент ОДПУ звітує: «Имея ввиду, что на этот раз мы его материально заинтересуем, хотя бы частично, был очень огорчен, что денег он от нас не получит… Руководствуясь впечатлением которое он произвел на нас, полагаем что было бы хорошо в случае положительной проверки первых его сведений выдать ему небольшой аванс в виде поощрения».
Перші грошові надходження
При перевірці наданих «Жуком» матеріалів у СРСР з’ясовують, що вони містять лише загальну або вже відому інформацію. Недайкаша пояснює це тим, що пішов зі служби рік тому та ще й має погану пам’ять. Радянські агенти вимагають уточнень, укотре наполягають на його поверненні до Варшави. На завершення зустрічі «Жук» просить у «Панаса» грошей на дорогу. Той дає $ 220 і вкотре рапортує керівництву про те, що надії на співпрацю без матеріального заохочення дуже мало.
За Недайкашею стежать, його листи в Україну читають. Агент «Сук», що завідує поштою у селі матері Недайкаші, пише за неї листи синам. Не забуває від себе додати мотивації для Василя. Наголошує, як важко живеться матері. Василь сторонній вплив у листах виявляє.
23 квітня зустріч у Парижі. Недайкаша вже й сам говорить про потребу їхати до Варшави. Чекає, мовляв, лише на дозвіл генерала Змієнка та президента УНР в екзилі Андрія Лівицького. Для цього він ніби вже написав Змієнку два листи, в яких назвав помилкою своє рішення піти зі служби.
Наприкінці розмови знову постає фінансове питання. Агент говорить, що може дати $ 3700. Жук просить ще $ 9300, аби розрахуватися з боргами, найняти собі на ферму замісника та доїхати до Варшави. Під розписку видають $ 7400.
Отримавши гроші, Недайкаша запевняє, що тепер мобілізує всі свої сили. Обережно просить допомогти братові Михайлу повернутись із заслання.
«Наши задания не выполнил»
Агента «Жука» передають іншому зв’язковому «Кіндрату». На першій зустрічі Недайкаша каже, що відповіді з Варшави не отримував. Передає відомості про зв’язок УНР з Японією, Туреччиною, Фінляндією, Румунією, Англією, Італією, Німеччиною, США. Дані неповні та поверхневі.
У серпні ОДПУ в жорсткій формі змушує інформатора передати ферму братові та їхати до Варшави. Пропонують щомісячний гонорар у $ 1100.
«Жук» говорить про проблеми з візами, погану погоду, стан здоров’я, невдоволення братів. Дату виїзду призначають ультимативно — 13 квітня 1935 року. Зрештою Недайкаша їде лише 6 травня. Головне завдання — зібрати актуальні дані про агентуру УНР в Радянській Україні.
Майже два місяці пробув Недайкаша у Варшаві. «При встрече он тут же заявил, что наши задания не выполнил», — звітує після того агент НКВС.
«Жук» каже, що про українську розвідку дізнався зовсім мало та й позабував прізвища, які боявся записувати. Зате розповідає про підготовку УНР теракту проти першого секретаря ЦК КП(б)У Косіора і другого секретаря ЦК КП(б)У Постишева і завдання від президента УНР Лівицького: об’єднати у Франції колишніх українських військовиків і зайнятися їхньою підготовкою. Гроші на це будуть, оскільки ніби-то очікують велику субсидію від Японії.
Агент «Кіндрат» доповідає прямо, що Недайкаша бреше. Він припускає, що вся отримана інформація йде прямо від начальника розвідки УНР генерала Змієнка.
Ошукав ошуканців
У жовтні 1935-го радянська резидентура у Франції вирішує використати «Жука» як агента в ОУН, але керівництво все ще наполягає «выжимать» з нього інформацію про агентуру УНР, яку Недайкаша по суті не надав.
Відбувається іще кілька здибань, агенти пресують Василя. Його свідчення лише забирають ресурси і час на перевірку. У травні 1936-го НКВС вирішує залишити «Жука» в спокої і лише спостерігати: «Если в результате игра с ним ничего реального обещать не будет, считаем целесообразным совершенно порвать с ним». У серпні 1939-го Недайкаша вже не значиться агентом.
До справи долучена виписка від жовтня 1952 року. Жука згадали у зв’язку зі справою створеного у Франції «Товариства бувших вояків-українців», заступником голови якого він став. У характеристиці вказано: «Поведение Жука свидетельствует о том, что он специально был предоставлен нашей резидентуре с целью внедрения в советскую разведку […], наша резидентура предпринимала неоднократные попытки к разоблачению Жука в двурушничестве и намеревалась его перевербовать, но имея дело с опытным разведчиком, успехов не имела. […], резидентура порвала связь из Жуком, как с провокатором».
Недайкаша продовжив фермерувати з братом у Франції, долучався до справ діаспори і помер у квітні 1972 року.